Хіджаб в Україні – тест на віротерпимість?

1
Хіджаб є не просто головним убором, як представляють це функціонери міліційних відомств України, а повсякденним одягом віруючої мусульманки, носіння якого приписане їй релігією
11.06.2010
Оцініть статтю: 
(447 оцінки)
oksana
Зображення користувача oksana.

Що таке хіджаб? Релігійний одяг чи данина моді? Чи становить він загрозу для держави? Носити чи не носити, заборонити чи дозволити. Ці питання стали актуальними й для сучасної України.

Для початку необхідно розібратися у суті й різновидах релігійного одягу, який носять мусульманки.

Хіджаб – це хустка, що закриває голову і шию, при цьому обличчя жінки залишається відкритим. Це найпоширеніший вид жіночого мусульманського одягу, який уже не рідкість у багатьох країнах світу. Для багатьох мусульманок це не лише символ релігійності, а й спосіб життя. Нікаб – ще один із видів мусульманського одягу, який носиться разом із хіджабом, закриває обличчя, залишаючи відкритими лише очі. Чадра – одяг, що закриває жінку з голови до ніг. Паранджа – одяг, що також повністю приховує жінку, але обличчя при цьому закривається покривалом із густої сітчастої тканини.

Якщо нікаб, чадра і паранджа характерні для таких мусульманських країн, як, наприклад, Саудівська Аравія, Кувейт, Іран, Ірак, то хіджаб стає для мусульманки звичним одягом, що поширюється як у Європі, так і в багатьох інших країнах світу, де проживає мусульманське населення.

Не обійшов цей процес і поліконфесійну Українську державу, де з перших днів незалежності відбувається бурхливий процес відродження релігій усіх народностей, що проживають на території країни. Цей процес супроводжується сплеском відродження духовності, релігійної й національної самосвідомості.

Що стосується Криму, то він має свою специфіку й історичне коріння. Це регіон проживання переважної більшості мусульман України, де іслам став реальним чинником суспільного життя. На півострові стрімко збільшується число релігійно практикуючих мусульман, що живуть не за спотвореними «традиціями», а безпосередньо за Кораном і Сунною. Іслам, що відроджується в Криму, поступово стає способом життя нового покоління мусульман – кримських татар.

Хіджаб є не просто головним убором, як представляють це функціонери міліційних відомств України, а повсякденним одягом віруючої мусульманки, носіння якого приписане їй релігією. Паспорт мусульманської жінки, де її фото з непокритою головою розглядатимуть люди, що не є її близькими (що заборонено Кораном і Сунною), для віруючої буде відмовою від виконання релігійного припису, посланого Всевишнім, що є, практично, відхід від постулатів віри і гріховний вчинок. Ще можна було б зрозуміти, якби жінкам заборонялося фотографуватися для паспорта в нікабі, чадрі або паранджі, які закривають обличчя, але фотографія у хіджабі приховує жіноче обличчя не більше ніж інша жіноча зачіска! До того ж, наскільки мені відомо, жінкам – служителькам православних монастирів не створюють особливих перешкод для фотографування на паспорт у релігійних головних уборах. От чому конфронтація з даного питання державних інститутів влади з мусульманським співтовариством не сприятиме гармонізації ні міжконфесійних, ні державно-мусульманських взаємин в Україні.

Держава декларативно відокремила себе від Церкви (релігії), хоча, як я уявляю, у житті це практично нездійсненне завдання. Віруючі, до якої б конфесії вони не відносилися, є членами нашого суспільства і живуть життям держави, знаходячись у сфері впливу її політики, її законів, проблем, успіхів і помилок. Не лукавитимемо: оголосивши про світськість держави, чиновники не відійшли від практики лобіювання інтересів «своєї» конфесії (у Криму, на відміну від інших регіонів України, це особливо чітко простежується). От чому перше протестне звернення у судові інстанції вирвалося саме з кримського півострова, який волею долі став одним із найбільших мусульманських регіонів України. Ст. 35 Конституцій України декларує: «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання...». Треба розуміти, що на ці свободи має право й жінка, громадянка даної держави, для якої хіджаб – це одяг, приписаний її релігією.

Айдер БУЛАТОВ, керівник громадської організації «Кримський науковий центр ісламознавства»

За матеріалами «Лівий берег»

Посилання на тему:

Українські мусульманки продовжать боротьбу за право на хіджаб

Чи несе хіджаб загрозу для України?

Судовий процес «хіджаб проти МВС»

Заборона фотографуватися на паспорт у хіджабі - порушення конституційного права мусульманки

А.Ісмаїлов: мусульманський одяг – це релігійний припис

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.