Сьогодні, 8 липня, у Бонні (Німеччина) завершує свою роботу 39-та сесія Комітету всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО, що тривала з 28 червня. Згідно з ухваленими цьогоріч на 39-й сесії КВС рішеннями, до Списку всесвітньої спадщини було включено 24 нових об’єкти — 23 культурні та 1 змішаний (поєднує культурну та природну цінність).
Про це йдеться на сайті МЗС України.
Цього року скарбничка всесвітньої спадщини поповнилися, зокрема такими пам’ятками, як наскельне мистецтво провінції Хаїль Саудівської Аравії, іранські міста Сузи та Мейманд, фортеця Діярбакир та м. Ефес у Туреччині, Віфавара, місце хрещення Ісуса Христа (Йорданія), Шпайхерштадт і конторський квартал в м. Гамбург, Ботанічний сад Сінгапура, французькі регіони Шампань та Бургундія, некрополь в Бет-Шеарімі (Ізраїль), комплекс династії Пекче у Південній Кореї та багато інших.
Від України до Списку ЮНЕСКО на попередніх сесіях було включено 7 культурних і природних об’єктів, які мають статус всесвітньої спадщини: «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра»; «Ансамбль історичного центру м. Львів»; «Геодезична дуга Струве» (2005 р., транскордонний геодезичний об’єкт «Дуга Струве» було номіновано від 10 європейських країн: Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії, Естонії, Латвії, Литви, Білорусі, Молдови та України. 4 геодезичні пункти «Дуги Струве» знаходяться на території України — «Баранівка», «Катеринівка», «Фельштин» (Хмельницька область) та «Старонекрасівка» (Одеська область); «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини» (транскордонний українсько-словацько-німецький об’єкт); «Резиденція Буковинських та Далматинських митрополитів» (нині — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича); «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України» (транскордонний серійний українсько-польський об’єкт), «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» (м. Севастополь, АР Крим).
Довідка: Комітет всесвітньої спадщини (КВС) ЮНЕСКО — міжурядовий орган, який контролює виконання Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.) країнами-учасницями, ухвалює рішення щодо включення національних об’єктів до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — переліку найвідоміших світових пам’яток, а також здійснює контроль за використанням та збереженням країнами-учасницями об’єктів всесвітньої спадщини, розташованих на їхніх територіях. Цей важливий форум відбувається раз на рік в одній з держав-членів Комітету.