Київський міський центр соціально-психологічної допомоги 12 травня приймав гостей — волонтерок громадської жіночої організації «Мар’ям» і Ліги мусульманок України. Мусульманки-активістки вирішили надати посильну допомогу закладові, що став прихистком для тих, хто переживає складні життєві обставини. Його підопічним передали продукти, а ще поповнили його бібліотечку релігієзнавчою та просвітницькою літературою.
Центр забезпечує своїх тимчасових мешканців харчуванням, але не секрет, що на фінансування з міської казни не дуже «розгуляєшся», тож гостинці мусульманок були доречні. Олія, крупи, макаронні вироби, борошно, цукор — це не вишукані делікатеси, та вони допоможуть як не врізноманітнити меню, то зробити порції більшими та калорійнішими, це вже точно.
Нашому кореспондентові вдалося поспілкуватися з волонтеркою Тетяною Паламарчук. Вона розповіла, що з огляду на карантин активістки додержали всіх правил: до центру вони приїхали в захисних масках та одноразових рукавичках; на спілкуванні з мешканцями не наполягали — і не лише з міркувань безпеки, а й з поваги до людей: ніхто не прагне демонструвати особисту кризу, а часом і біду.
Як сказала Тетяна, мусульманки самі визначають заклади й категорії людей, що їм надають допомогу — вважаючи передусім на міру вразливости тих, хто її потребує. Так і з’явилися у списку адрес цей центр і притулок для жертв домашнього насильства Київського центру у справах сім'ї, молоді та дітей, куди дівчата днями теж привезли допомогу й мають намір найближчим часом привезти ще й потрібні засоби гігієни, дезінфекції, маски тощо.
— Сьогодні (12 травня. — Ред.) ми з Оленою Мироненко та Наталією Ткаченко привезли продуктові набори до Київського міського центру соціально-психологічної допомоги, з дозволу керівництва залишили й літературу: просвітницькі та ознайомчі брошури про Іслам, про високу роль жінки, про постать Пророка (мир йому і благословення). Також у бібліотечці закладу відтепер є й переклад Корану українською мовою. Одразу скажу, що буклети й брошури спрямовані на розвінчання упереджень і стереотипного сприйняття як релігії, так і мусульман у свідомості немусульман. Співробітники закладів охоче спілкувалися з нами. Ми з’ясували, у чому є потреба, й визначилися, чим саме можемо бути корисні. Виявилося, що через карантин центр відчуває значне збільшення навантаження, бо в багатьох родинах загострилися конфлікти; бувають агресивні дії членів родин одне до одного. Та ще страх інфікування, втрата роботи чи різке зменшення прибутків — ті чинники, що впливають на емоційний стан людей, викликаючи в декого не тільки ситуативну депресію, а й суїцидальні настрої. До того ж карантин збігся в часі з сезонним сплеском загострень психологічних проблем… Ці люди потребують не просто прихистку, а психологічної допомоги. Підопічні закладу — різних національностей, віри. Є серед них і мусульмани, тому іноді виникає потреба в перекладачах, у консультаціях щодо особливостей культури, звичаїв і традицій, і ми домовилися, що в такому разі співробітники центру можуть звертатися до нас по допомогу. Ще ми дізналися, що існує потреба в одязі, зокрема в дитячому, бо деякі жінки рятуються тут від домашнього насильства з дітьми.
На питання, що спонукає волонтерок витрачати вільний час і свої сили на допомогу іншим, пані Тетяна відповіла:
— По-перше, ми робимо те, чого бажає Всевишній, бо це обов’язок мусульман — допомагати іншим людям. І хоча справи милосердя й добродійності ніколи не зникають з порядку денного активістів ісламського культурного центру, у Рамадан вони набувають особливої ваги та значення. Знаєте, насправді волонтерська діяльність у психологічному, моральному плані, мабуть, дає більше нам, ніж тим, кому ми допомагаємо. Це неймовірне відчуття, коли ти бачиш, що комусь стало легше від твоїх зусиль — і це наповнює неймовірною енергією… Розуміння того, що ти не є чимось марним у цьому житті, що тобі вдалося зробити хоч трохи добра, виконати настанову Господа й, образно кажучи, «поділитися хоча б половиною фініка» — це й тішить. Але це й багато до чого зобов’язує, спонукає до більшої суспільно-значущої діяльности.
Зазначимо, що передані продуктові набори надав Ісламський культурний центр Києва, що від початку карантину допомагає не тільки нужденним одновірцям, прихожанам мечеті, а й лікарням, а також тим киянам, що опинилися у скруті. По змозі таку допомогу надавали співробітникам вірусологічної лабораторії, інфекційному відділенню Олександрівської лікарні, людям на вимушеній обсервації після повернення з-за кордону.
7 травня голова Ліги мусульманок України Ольга Фриндак і представниці ЖО «Мар’ям» Сюзана Іслямова й Тетяна Паламарчук відвідали Київський центр у справах сім'ї, молоді та дітей (Київський міський центр роботи з жінками), де надають БЕЗПЛАТНУ допомогу (психологічну, правову) жертвам домашнього насильства (працює цілодобовий телефон довіри: короткий номер — 1500 або +38 (044) 272-15-00), а за потреби й притулок. Саме для них мусульманки привезли 10 продуктових наборів, у кожному з яких — олія, цукор, борошно, макарони, рис, банани та фініки. Також гості домовилися про подальшу співпрацю: найближчим часом волонтерки завезуть пошиті ними багаторазові маски з тканини, а ще надаватимуть допомогу продуктами кризовому центру для постраждалих від домашнього насильства, що скоро має відкритися.
Днями, 4 травня, ЖО «Мар’ям» долучилася до ініційованої БФ «Я майбутнє України» акції «Голодний карантин» і надіслала до Чернівців 5 продуктових наборів для матерів-одиначок, що втратили заробіток через карантин, і тепер їм з дітьми загрожує голодування.
Нагадаємо, «Іслам в Україні» вже повідомляв, що волонтери-мусульманки з ЖО «Мар'ям» забезпечували власноруч виготовленими масками жителів столиці, зокрема біля однієї зі столичних лікарень, адже пацієнти та їхні родичі дуже потребують засобів захисту від інфікування.