Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі

Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
Мусульмани у вишиванках: іслам не чужий українській культурі
17.05.2019
Оцініть статтю: 
(39 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Ісламський культурний центр м.Києва разом з усією Україною відзначає День вишиванки. В ІКЦ розташовано офіси багатьох громадських організацій, заснованих мусульманами, тут же знаходиться й Духовне управління мусульман України “Умма”,  штаб-квартира Громадської Спілки “Всеукраїнська асоціація “Альраід”, гімназія “Наше майбутнє”, Центр іноземних мов та перекладів “Салям” - і вже стало доброю традицією, що в цей день багато хто приходить на роботу чи навчання в вишитій сорочці або у вбранні з елементами вишивки. І хоча вишивка та гаптування на одязі притаманні майже всім народам - в тому числі й тим, хто спрадавна сповідує іслам, все ж серед вишиванок, в які сьогодні вбралися мусульмани столиці від мала до велика, переважають саме українські. Бо й етнічних українців серед послідовників ісламу багато, а ще й тому, що в такий спосіб і не українці висловлюють свою повагу до країни, яка є для них рідною або стала другою батьківщиною.

Київська гімназія «Наше майбутнє» навчає  дітей з різних за етнічним походженням родин, тож їм є чим похизуватися — розмаїття вишиваних мотивів створює неповторний інтернаціональний віночок. Щодо ж суто українських сорочок - то однакового візерунку і не побачиш , бо традиції різних регіонів України мають і свою колірну гаму, і свої символи, і техніку вишивання. Вишиванка — це оберіг, ідентифікатор нації і просто краса.

У вишиванці сьогодні й духовний лідер українських мусульман - Муфтій ДУМУ “Умма” шейх Саід Ісмагілов - зауважимо, що для щирого патріота України, яким є Саід-хазрат, це - звичайне вбрання, і ця деталь теж є свідченням того, що іслам не є чужим українській культурі.

Ця дата, як стверджують мусульмани, ще один привід продемонструвати, що незалежно від етнічної приналежності  мусульмани є громадянами України, а ті з них, хто має інше громадянство, у такий спосіб підтверджують  повагу до культури та традицій українського народу.

“Для не українця, особливо — для громадянина іншої держави надягти український національний одяг — це, як прийняти Україну в серце, продемонструвати відсутність упередженості, засвідчити своє прагнення осягнути історію та культуру цієї країни.  День вишиванки сприяє знайомству молоді з традиціями України, стимулює інтерес до українських цінностей. Таким чином ми не лише популяризуємо традиційне ужиткове мистецтво, стимулюємо інтерес до національних традицій — це, окрім всього, певний культурний спосіб об’єднання.  В такі скрутні для України часи навіть просто вдягти вишиванку — означає визначитися зі своєю самоідентифікацією, довести свою приналежність до української спільноти”, - такі слова можна було почути і сьогодні, і у всі роки з тієї пори, як було запроваджено цю дату.

Не забувають про українську вишиванку й мусульмани, що мешкають поза межами України. Відома поетеса Вікторія Абу-Кадум, що зараз живе в Йорданії, присвятила традиційній вишитій сорочці такі рядки:

Моя вишиванко, мої ти і щастя, і горе,

І пісня моя ти, моє ти ридання німе...

Де ти вишивалась — без мене стоять мої гори,

Стоять величаво і мовчки чекають мене...

Моя вишиванко, моя берегине довічна,

Душа незрадлива, душа полотняна твоя...

Невтішній мені, ностальгією хворій хронічно,

Чи є хтось ще ближчий в далеких чужинських краях?..

Моя вишиванко, моє найдорожче ти диво,

Де нитка до нитки тісненько лягли на роки...

Повинна доко́нче я бути здорова й щаслива —

З-під маминої вишиванка зродилась руки...

Моя вишиванко, мої ти і радість, і туга,

Моя ти землице і небо моє голубе...

В твоєму обличчі знайшла я сердечного друга,

В тобі, вишиванко квітуча, знайшла я себе...

Довідково: Відзначати День вишиванки запропонувала одна зі студенток Чернівецького університету, надихнувшись прикладом свого друга, який постійно мав вишиту сорочку в повсякденному вбранні. У 2006 році  це скромне свято відбулось вперше — частина студентів і викладачів вишу підтримали ініціативу і прийшли на навчання у своїх вишиваних сорочках. У цей день у вишиванках ходять не лише в Україні — ті, хто знаходяться за її межами, також підхопили свято і вишиті сорочки у третій четвер травня можна побачити в інших великих містах закордоном.

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.