У Скарбниці Національного музею історії України, що на території Києво-Печерської лаври триває виставка «MIRAS. Спадщина», на якій уперше демонструють найбільшу на материковій частині України колекцію речей кримськотатарського ювелірного мистецтва та побуту.
Зокрема, представлено витончені жіночі прикраси, зроблені в унікальній техніці скані; можна побачити срібні обкладинки до Корану, а також «казанок матері Марії» (Мар'ям) — традиційну у кримськотатарських родинах посудину, що в ній перші 40 днів після пологів приносили їжу породіллі. В ісламській традиції Мар’ям (мати Іси, мир йому) дуже шанують, адже Іса — один з пророків, що доносив волю Аллага, доки не прийшов Мухаммад (мир йому і благословення).
В інтерв’ю виданню «Факти» один із кураторів виставки Олексій Савченко розповів про звичаї та ужиткове мистецтво кримських татар, представлені на виставці експонати та навів цікаві факти з історії народу.
Говорячи про кримськотатарську вишивку, він згадав про прислів’я, зміст якого можна перекласти перекласти так: «Дівчина починає вишивати на посаг ще як сидить у батька на руках», тобто змалечку.
Поміж іншого в експозиції представлена старовинна літографія — зображення змагань із традиційної боротьби куреш, що влаштовували на свята, в тому числі на весіллях. Також відвідувачі побачать чимало гарних жіночих прикрас з золота, що їх носили на головних уборах (фесах) і на поясах.
Пояс (къушак) жінки, пояснює Савченко, показував її соціальний статус:
«Він важив разом з прикрасами від 300 до 500 г. Ясна річ, центральним елементом в оздобленні є пряжка (къушак-баш). Ми демонструємо декілька „къушак-баш“ витонченої роботи».
Пан Олексій навів історичний факт: за ханських часів місцеві ювеліри обслуговували передусім еліту та працювали на експорт до ісламських країн, а кримськотатарська культура не уникла європейського впливу, навіть моди версальського двору.
В інтерв’ю він розповів і про традиційний побут кримських татар, і про пов’язані з ним експонати, повідав про архітектуру кримськотатарських осель. Ішлося і про традиційну кухню, зокрема приділили увагу улюбленому напою киримли, каві, та кавовій церемонії. Згадали історію появи цього напою у Криму на початку XVI ст. Відомо, що кава стала не тільки атрибутом повсякденного життя простих людей, але й частиною палацового етикету.
«Деякі кримські хани не починали робочий день, поки не випивали філіжанку кави. Це стосується й хана Менґлі Ґерая, що був союзником багатьох українських гетьманів. Він уславився, зокрема, як відданий шанувальник кави. Кав'ярні були ознакою цивілізованости міст і в Османській імперії, і в Кримському ханаті. Але кав'ярні відвідували тільки чоловіки, жінки пили каву вдома. Ми показуємо традиційний набір предметів для кавової церемонії: млинок для кави, джезву для заварювання, філіжанки, „ібрики“ — посуд, у якому каву подавали, та „зарфи“ — підставки для кавових філіжанок. Ці підставки були різних форм і з різних матеріалів: мідні, срібні, бронзові, навіть дерев'яні. Але найпрестижніші — срібні. Разом із кавою гостю пропонували довгу люльку з мундштуком. Тож ми демонструємо її як ще один атрибут кавової церемонії, — каже пан Савченко. — У Криму послів іноземних держав зустрічали за певним протоколом, що передбачав частування кавою. При ханському дворі користувалися кавовими сумками, по суті скатертинами — їх зав'язували шкіряним шнуром. Іноземному посланцю виносили в них кавовий набір. Гість їв пісочне печиво, цукор і пив каву. Після частування набір збирали в сумку та виносили, а посла вели на аудієнцію до кримського хана».
Як зазначає куратор виставки, кавова традиція дотепер залишається частиною повсякденної культури кримських татар.
