Ісламські фінанси: Принципи і сучасні тенденції

Для того, щоб зрозуміти, як працюють ісламські банки, необхідно розкрити такі два поняття, як мудараба і мушарака, які, по суті, є одними зі способів організації підприємств у Ісламі.

(Продовження. Початок - див. посилання на тему)

Мудараба означає угоду між двома або більше сторонами, в якій одна зі сторін надає капітал іншій для здійснення виробничої діяльності з наступним поділом прибутку у заздалегідь обумовленій пропорції (модель участі в прибутках). Незважаючи на те, що всі ризики, пов'язані з можливими збитками або банкрутством несе власник капіталу, його участь в управлінні фірмою мінімальна. У разі збиткової діяльності втрати підприємця виражаються тільки у витраченому часі та праці, тим не менше, він може бути притягнутий до відповідальності, якщо буде доведено, що збитки виникли внаслідок його некомпетентності, недбалості або навмисних дій. Фактично, сторона, що надала капітал, є власником підприємства, в той час як інша - його керуючим.

Мушарака базується на моделі участі в прибутках і збитках, в якій дві або більше сторін об'єднують свої фінансові ресурси. У той час як прибуток може ділитися в будь-якому заздалегідь встановленому співвідношенні, збитки розподіляються залежно від частки в статутному фонді підприємства. Тим часом, якщо був вкладений рівний капітал, то й участь відбувається на основі рівного розподілу. Крім того, кожна сторона має право на участь в управлінні, але в більшості випадків вибирається менеджер, який і керує господарською діяльністю. Неважко помітити, що, за деякими характеристиками, ця організаційна форма вельми схожа з господарськими товариствами.

Саме ці два механізми вважаються найбільш прийнятними інструментами організації роботи ісламського банку. По суті, ісламські банки представляють собою дворівневу мударабу, в якій вкладники є власниками капіталу для банку, а банк - власником капіталу для позичальників. Але оскільки потреби позичальників можуть бути різні, то банк використовує різні схеми фінансування, в тому числі і мушарака.

У той же час участь у прибутку обумовлює необхідність постійного контролю над діяльністю кредитованих суб'єктів, оскільки надзвичайно високий ризик приховування реальних доходів. Тому більшість ісламських фінансових установ вважають за краще застосовувати фінансування торгівлі (мурабаха), яке полягає в тому, що банк купує у третьої особи реальний товар за дорученням клієнта, який потім викуповує його за ціною з надбавкою банку, як правило, в розстрочку (50-80% у структурі активних операцій). Широко поширений лізинг (іджара) - 5-9%. Серед інших послуг найбільш популярні салям, істісна, кард хасан.

Салям - договір купівлі готівковим платежем з відстроченою поставкою. Позичальник, отримуючи кошти від банку, зобов'язується поставити до певної дати товар, який банк згодом може перепродати згідно з іншими контрактами. Якість та способи вимірювання такого товару повинні бути загальновідомими і відповідати аналогічним товарам, що вже знаходяться у продажу.

Істісна застосовується в промисловості та будівництві і означає контракт з розстрочкою або відстрочкою платежу, за яким банк, виконуючи замовлення клієнта, оплачує послуги виробника товару, зобов'язується надати чітко обумовлений товар до певної дати.

Кард хасан - безпроцентна позика, яка не має на увазі жодної винагороди і, перш за все, являє собою форму благодійності з боку ісламського фінансового інституту.

Зазвичай в ісламському банку існує два типи вкладів. Інвестиційні депозити можуть відкриватися на фіксований або необмежений період часу без гарантії повернення і мають на увазі згоду з боку вкладників брати участь у солідарному розподілі прибутку і збитків. Другим видом є депозити до вимоги, повернення яких гарантується, але на які прибуток не нараховується. Також можуть існувати звичайні поточні рахунки, які аналогічні тим, що використовуються юридичними та фізичними особами в традиційних банках для здійснення повсякденних операцій.

Очевидно, що в ісламських банках критерієм для видачі кредиту стає ефективність фінансованих програм, а не кредитоспроможність позичальника. Це дає можливість реалізації різних інноваційних проектів навіть для невеликих підприємств.

Основна відмінність ісламського страхування (такафула) від традиційного полягає у визначенні ризиків та управлінні фондами, причому метою є, перш за все, не отримання прибутку, а рівний розділ ризиків на основі взаємодопомоги. Схема ісламського страхування являє собою формування однорідних груп (пулів) залежно від характеру ризиків, усередині яких відбувається оцінка їх вартості з подальшим її поділом між учасниками у вигляді внесків. Страховик (такафул-оператор) може використовувати страхові фонди з метою інвестування у сфери, які не суперечать шаріату, розділяючи отриманий прибуток між страхувальниками (учасниками). Важливо те, що в кінці звітного періоду надлишок страхових внесків повертається власникам полісу, а не стає власністю страхової компанії.

Початком сучасної ісламської банківської справи вважається заснування в 1975 році Dubai Islamic Bank (ОАЕ) з капіталом у 12,6 млн. дол. США. Прикладом багатостороннього співробітництва на державному рівні у сфері ісламської банківської справи служить створення також у 1975 році Ісламського Банку Розвитку в Саудівській Аравії у рамках ОІК. У 1977 році в Єгипті та Судані були відкриті банки Faisal Islamic Bank, а 1978 року - в Кувейті з'явився Kuwait Finance House.

Наприкінці 2008 року налічувалося понад 600 ісламських фінансових установ у понад 60 країнах (включаючи немусульманські країни - Великобританію, США, Францію, Швейцарію, Сінгапур, Австралію та інші). Їх сукупні активи перевищують 700 млрд. доларів США і щорічно зростають в середньому на 15-20%. Частка неблагополучних кредитів у загальному обсязі фінансування ісламських банків становить 0,9%, у той час як для традиційних банків цей показник досягає 7,5%. У деяких країнах ісламські банки вже акумулюють до третини фінансових коштів, що дозволяє говорити про формування дуалістичної фінансової системи. Багато традиційних банків мають у своєму складі відділи з надання ісламських послуг або дочірні ісламські банки: HSBC, Citigroup, Deutsche Bank, UBS, BNP Paribas, Societe Generale і т.д. Важливий той факт, що немусульманське населення може користуватися послугами ісламських банків. Наприклад, в Малайзії значну групу їх клієнтів складає китайська діаспора.

Ще одним важливим інструментом, розробленим в рамках ісламських фінансів, є ісламські облігації - сукук. Фактично, з точки зору західної економічної теорії, ісламська облігація - це облігація, підкріплена підвищеною ліквідністю конкретних активів. Набувачі сукук мають підтверджене сертифікатом право власності на частку активів підприємства, які були сформовані за рахунок отриманих від розміщення облігацій коштів, і право участі в його прибутку (ризик). Зворотний викуп цих сертифікатів здійснюється наприкінці терміну обігу облігацій і супроводжується формальною процедурою ліквідації партнерства шляхом викупу відповідної частки активів. Бенефіціаром або емітентом ісламських облігацій можуть бути не тільки виробничі компанії і банки, які мають конкретні дохідні активи. Нерідкісні випадки випуску суверенних облігацій (Бахрейн, ОАЕ, Малайзія, Катар, Пакистан).

Найчастіше емітентами сукук використовується структура випуску облігацій, в основі якої лежить ряд юридичних контрактів на купівлю, продаж та лізинг конкретних виробничих або інших активів. Ісламські облігації, пов'язані з іджарою, складають половину випуску всіх сукук у світі. Тим не менше, єдиних ринкових стандартів поки що немає, і кожен окремий випуск сукук має унікальну складну юридичну структуру, що вимагає з боку інвесторів ретельного та дорогого аналізу ризиків, і ускладнює процес прийняття ними рішень. Крім того, в більшості випадків ісламські облігації надають право отримання фіксованих регулярних платежів частини прибутку від діяльності партнерства, що викликає численну критику з боку мусульманських правознавців, які зазначають схожість даного аспекту з процентними платежами. Відповідно виникає ризик можливості відкликання рішення шаріатської ради про схвалення структури випуску або випуск конфліктуючого рішення іншою шаріатською радою.

Невизначеності, пов'язані з випуском ісламських облігацій, призвели до того, що вони виявилися найбільш уразливим до глобальної кризи елементом ісламської економіки. У 2008 році їх випуск скоротився на 66,2%, склавши 15,77 млрд. дол. США, в той час як до 2007 року цей показник досяг 46,65 млрд. дол. США.

Однак, незважаючи на проблеми розвитку, конкуренцію і недостатній досвід, ісламська фінансова система володіє серйозними перспективами зростання. Високий рівень ресурсозабезпечення, значний фінансовий потенціал ісламського світу, а також підвищена увага світової громадськості, обумовлена стійкістю ісламських банків і страхових компаній до нинішньої глобальної кризи, є надійною основою реалізації даної економічної моделі. Одним з примітних фактів визнання ісламських фінансів на Заході стала публікація в березні 2009 року в офіційній газеті Ватикану L'Osservatore Romano статті під назвою «Ісламські фінанси: пропозиції та ідеї Заходу в умовах кризи». У цій роботі Л. Наполеоні і К. Сегре висувають припущення щодо того, що ісламські фінанси можуть послабити кризові явища на різних ринках і в світовій фінансовій системі в цілому, а також звертають увагу на важливість скасування позикового відсотка і неспекулятивний характер ісламських облігацій. Крім того, автори відзначають, що в умовах кризи банки можуть взяти за приклад ісламські фінансові установи при формуванні нових правил для Західного світу.

Отже, в умовах посилення взаємозалежності країн, ісламські фінанси будуть грати все зростаючу роль у світовій економічній системі.

Сейдалі КУРТМОЛЛАЄВ

За матеріалами «Півострів»