Пастирський візит Патріарха Московського і всієї Русі до України став, безумовно, найважливішою подією суспільно-політичного життя країни за останній час. Він мав великий вплив як на духовне життя України, так і на її внутрішню і зовнішню політику, її цивілізаційний вибір. У цьому контексті візит і його наслідки далеко не байдужі й мусульманам України, особливо з урахуванням того, що серед тем, обговорюваних Святійшим Патріархом, були й утвердження Ісламу в Європі, і християнсько-мусульманський діалог. Які ж уроки і висновки має зробити для себе мусульманська умма України?
По-перше, сама особистість Московського Патріарха, його ораторське мистецтво, ерудиція, тверде відстоювання своєї позиції і вміння вести політику - все це змушує особливо гостро відчути найжорстокіший дефіцит керівників українських мусульман, що відповідали би сьогоднішнім вимогам. Тому найбільш гострим і злободенним на цей день є питання якісної модернізації вітчизняної мусульманської еліти. Без цього неможливо знайти нові підходи в роботі духовних і громадських організацій мусульман, не можна успішно вирішувати завдання і проблеми нинішнього етапу ісламського відродження в Україні, пов'язані з богослов'ям, ідеологією, соціальною сферою, культурою і наукою, і, нарешті, зростанням вкладу мусульман у розвиток країни .
Тісно пов’язане з даною проблемою і питання якісного оновлення, а фактично - створення системи виховання духовної еліти мусульман України - системи, яка не замикалася би на містечкові, групові інтереси, а діяла б як загальнонаціональна.
По-друге, як для керівників духовних і громадських організацій мусульман України, так і для всієї мусульманської умми дуже важливо проаналізувати і зробити відповідні висновки з ряду виступів і проповідей Святішого Патріарха, в яких він безпосередньо звертається до теми Ісламу. І тут, перш за все, виділяється Слово Святішого Патріарха Московського і всієї Русі на зустрічі з громадськістю Одеси 22 липня і відповіді Патріарха Кирила на запитання учасників зустрічі у Палаці студентів Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара 24 липня. Під час цих виступів були розглянуті такі важливі питання, як причини зростання авторитету і впливу Ісламу в Європі, недоліки і вади існуючої в Європі моделі «мультикультурного» суспільства, стан мусульмансько-християнського діалогу та партнерства в Російській Федерації та Україні.
Аналізуючи модель мультикультурного соціуму, реалізовану в Західній Європі, Патріарх Кирило відзначає, що її головна вада полягає в прагненні побудувати таке суспільство, яке базується «на нерелігійній основі». Прихильники такого мультикультуризму прагнуть зробити «релігійний чинник «невидимим», виключити його із суспільства і перенести у сферу сімейного, особистого простору людини, щоб сам цей фактор не турбував тих, хто до нього не має відношення».
На переконання Патріарха Кирила, це - «найнебезпечніша тенденція», що іноді призводить до курйозів, а іноді до трагедій. Як приклад, Кирило призводить заборону на різдвяні ялинки в деяких західноєвропейських країнах, оскільки це, нібито, може образити мусульман. Патріарх Московський і всієї Русі згадав неприємні моменти з життя християн. Але можна продовжити цю тему і згадати ще більш безглузді приклади в сучасній Європі, коли під приводом «захисту ідентичності», «дотримання прав людини і суспільства» намагаються приймати закони, що забороняють нікаб, або сумнозвісний референдум у Швейцарії проти будівництва мінаретів.
Що ж стосується зростання впливу та авторитету Ісламу в Європі, Патріарх відповідає, що інтерес до Ісламу в західноєвропейських країнах породжений «конкретною етикою ісламської традиції, її безкомпромісністю». Звернення багатьох європейців до Ісламу Патріарх пояснює відмовою від надмірної політкоректності і розмитості. Це, вказує Кирило, - реакція на найглибшу кризу західного християнства: «Якщо віра і Церква перестають чітко і ясно говорити людям, що є добро, і що - зло, вони перестають бути потрібні».
Сьогодні Іслам в Європі виконує фактично відповідальну роботу з порятунку самого західноєвропейського суспільства від сповзання в безодню аморальності, зневіри, нестримної гонитви за наживою. Іслам є важливою складовою тих сил, які прагнуть відродити високі ідеали моральності, скромності, етичного бізнесу. На цю роль Ісламу вказують і багато служителів християнських церков.
Патріарх Кирило відзначив розвиток християнсько-мусульманського діалогу в Росії і в Україні.
Він виділив наступні чинники, що сприяють зміцненню цього діалогу: відсутність на пострадянському просторі серйозних конфліктів, загальна заклопотаність збереженням релігійного фактора в людському житті, питання моральності, захисту середовища людського проживання і багато інших.
Патріарх підкреслив, що діалог Православної церкви з Ісламом здійснюється не заради створення якоїсь «спільної релігії», «надцеркви». Завдання церкви, на думку Патріарха, - «бути вірною своїй вірі й удосконалюватися в ній, і тоді її позиція і голос будуть зрозуміліші чесним, благочестивим представникам інших релігій». Мова йде не про доктринальне зближення, а про спробу створити платформу для вираження спільної заклопотаності тим, що відбувається в сучасному світі.
Таким чином, у низці своїх проповідей під час пастирського візиту до України, Патріарх Московський і всієї Русі сформулював принципові теоретико-методологічні, концептуальні підходи Російської православної церкви до проблем Ісламу в сучасній Європі та розвитку християнсько-мусульманського діалогу на території колишнього Радянського Союзу. І мусульмани України повинні глибоко це розуміти і, відповідно, сформулювати своє бачення моделі поліконфесійного, багатовимірного світу.
Нарешті, по-третє, мова йде про вплив, який матиме цей візит на формування державної політики України відносно Ісламу в контексті посилення впливу Російської православної церкви.
Напружена полеміка в експертному середовищі, ЗМІ та політикумі з приводу змісту, цілей та наслідків цього візиту до України триває. Особлива увага приділяється ідеї «Російського світу», її впливу на формування як нових форм та рівня взаємин між Росією, Україною, Білоруссю, так і корекції моделей церковно-державних відносин у цих країнах. Відомо, що концепцію цих відносин, що склалася в Україні, відрізняє послідовне відстоювання свободи совісті як невід'ємного права громадянина і партнерства держави та релігійних організацій.
Жодна релігія в Україні не може бути визнана головуючою, обов'язковою, жодна церква не може бути визнана державною. Ці принципи закріплені в Конституції України, що, звичайно ж, не означає відмови від подальшого вдосконалення законодавства і механізмів його реалізації. Так, давно назріла необхідність у розробці на основі принципів державно-конфесійних відносин Концепції державної політики України відносно Ісламу.
У Російській Федерації завдання, що вирішуються країною на міжнародній арені, проблеми збереження територіальної цілісності, пошуки загальнонаціональної ідеології, яка стала б об'єднуючим і мобілізуючим фактором перед потребами модернізації, фактично вивели Російську православну церкву на рівень «першої серед рівних». Цьому сприяв і вплив непересічної особистості самого нинішнього Патріарха Московського і всієї Русі Кирила - видатного державного і громадського діяча і визнаного духовного лідера. В цих умовах російські мусульмани прагнуть консолідуватися, знайти своє гідне місце в соціально-політичній, економічній та інших сферах суспільного життя. Широкий резонанс у російському суспільстві викликали виступи Голови Ради муфтіїв Росії Равіля Гайнутдіна про Золоту Орду як основу російської державності, про те, що ігнорування слов'яно-тюркських, православно-мусульманських коренів Російської держави веде до її дестабілізації, а, в кінці-кінців, до розпаду.
Чи можуть реалії суспільно-політичного життя Росії, особливості системи взаємовідносин між державою та провідними конфесіями, що складається там, вплинути на Україну в процесі нинішнього розвитку відносин між нашими країнами?
Ступінь і рівень такого впливу, мабуть, визначатимуться в першу чергу твердістю і послідовністю керівництва України у відстоюванні її національних інтересів у відносинах з нашим сусідом. Попри всі свої далекосяжні проекти Патріарх Кирило чудово розуміє, що суверенітет, державність України - це факт, або, як він казав, - «воля Божа».
В аеропорту Бориспіль, прибувши до Києва з Дніпропетровська, Патріарх зазначив, що на «Україну чекає дуже гарне майбутнє, і дай Боже усім нам працювати задля цього майбутнього!»
У цьому плані всім нам, хто живе на благодатній українській землі - християнам, мусульманам та представникам інших конфесій - життєво важливо зберегти стабільність, взаємну повагу і любов, щоб облаштувати Україну - наш спільний дім і Батьківщину за Божими заповідями.
В'ячеслав ШВЕД, провідний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, віце-президент ВГО «Український центр ісламознавства».
За матеріалами УНІАН
Інші статті автора:
До нового рівня українсько-турецького співробітництва
Останні теракти в Росії: висновки для ісламознавства України
Пошуки рішення українсько-російських газових проблем: довга дорога переговорів
