Розмірковуючи про долю мусульман Криму

1
Культура кримських татар була сформована Ісламом, зберігши частково і культурну спадщину народів, які увійшли до цієї громади
20.05.2011
Оцініть статтю: 
(247 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Кажучи «доля», я не маю на увазі передречення Всевишнього. Тут мова піде про причинно-наслідкові зв'язки, про те, що створюємо ми самі. У цьому сенсі доля кожної окремої особи і доля цілих народів знаходиться у їх власних руках. Звичайно, слід враховувати вплив зовнішніх факторів, у тому числі людського. Але це лише виклики, які людині або цілому народові слід прийняти. Саме відповідаючи на ці виклики, ми творимо свою долю, свою історію, свій шлях.

Як не можна списувати все на зовнішні причини, так не можна і забувати про те, що ми живемо в складному комплексі причинно-наслідкових зв'язків і деякі з них не підвладні нашому розумінню. Також нерозумно списувати все на випадковості, оскільки таких не буває. Ми пожинаємо плоди наших справ, але бачимо й те, що відбувається зовсім не з нашої волі і привело нас до тих чи інших рішень. Це взаємодія людської волі і божественної влади.

Як ми повинні ставитися до історії нашого народу і до того, що відбувається з мусульманами Криму сьогодні? Щороку ми згадуємо трагічні події минулого - вигнання з рідної землі, вбивства наших братів і сестер, знищення нашої пам'яті, культури. Щороку ми говоримо про депортацію та репресії. Чи замислюємося ми про те, чому це сталося? Що спонукало одних людей ухвалити дане рішення, а інших – виконати його? Чому ми дозволили, аби це сталося? Чому ми не змогли запобігти цьому злочину, не допустити його?

Вивчаючи нашу історію, ми констатуємо факти більшовицького або імперського терору, даючи їм моральну оцінку або пояснюючи їх мотивацію. Для чого? Щоб не забули нащадки? Або щоб біль додавав сил? Щоб викликати ненависть, жалість, каяття? Ці питання теж потребують відповідей. А може хтось маніпулює цими речами у своїх інтересах? Ні, ні, ми нікого не підозрюємо і не звинувачуємо. Просто шукаємо правильні відповіді, щоб прийняти правильні рішення - ті, що дійсно потрібні нам, мусульманам Криму. «Нещастя на суші і на морі трапляються як покарання за те, що чинили люди своїми руками» (Коран, 30:41)

Якщо поглянути на суто фізичний бік нашого буття, то Всевишній забезпечив нас усім необхідним для існування в цьому світі. Наша земля годує нас і дає енергію для життя. Але сьогоднішня екологічна ситуація свідчить про те, що багато людей не вміють цінувати і берегти цей дар Аллаха. У Криму забруднені ґрунт, повітря, вода і навіть море. Але ж іншої батьківщини у нас немає, і нам слід боротися за неї. Більше того, природні особливості півострова - клімат, море, гори, рослинність, тваринний світ - відіграли важливу роль у формуванні характеру нашого народу.

Мусульмани Криму - громада, що сформувалася в процесі тривалого етногенезу. Багато народів осідали тут, приносячи свою культуру, мову, знання і релігію. Здавна на території півострова проживали греки, вірмени, готи, сармати, кипчаки, караїми, слов'яни, що прийняли Іслам. Кримські татари увібрали в себе представників всіх етносів, між якими не було великої різниці в побуті, одязі. Мова не стала чинником, що розділяє: більшість етнічних груп у Кримському ханстві розмовляли однією, тюркською, мовою, навіть якщо багато хто зберіг свою. Підтвердження цьому ми знайдемо в дослідженнях багатьох істориків, наприклад, у Валерія Возгріна. Кримські мусульмани виділялися тільки одним - своєю релігією. Іслам створив цей народ, і ніщо інше.

Культура кримських татар була сформована Ісламом, зберігши частково і культурну спадщину народів, які увійшли до цієї громади. Державність, загальна історія і те, що ми можемо назвати історичною пам'яттю, відіграли в цьому ключову роль. Тільки уявіть: якби не Іслам, що було б після краху кримської державності? Без Ісламу не було би такого народу, як кримські татари. Залишилися б етнокультурні групи, об'єднані лише тюркською мовою.

Не заперечуватимемо і той факт, що сильний вплив на кримських татар сьогодні мають культура, традиції і світогляд народів, що живуть пліч-о-пліч з нами, і сучасної, так званої «західної», культури в цілому. Ми вже багато у чому не ті кримські татари, що повернулися з місць депортації і, однозначно, не ті, якими були до виселення. Якщо порівняти мусульман Криму часів Гаспринського або Номана Челебі Джихана, то вони теж відрізнялися від кримців, наприклад, періоду Гіреїв. Дійсно, одяг, їжа, побут і навіть мова, традиції відрізняють нас від наших генетичних предків. Але залишається те спільне для всіх поколінь кримських татар, що зберігає нас як єдиний народ - Іслам.

На жаль, такими поняттями, як традиція, традиційна релігія, звичай нерідко намагаються маніпулювати. Іноді через незнання, а часом з підлого розрахунку. Наскільки древньою має бути традиція, щоб вважати її споконвічною, національною? Сьогодні деякі мусульмани несуть квіти на цвинтарі, перейнявши це у росіян після повернення до Криму. Якісь звичаї проведення релігійних зборів виникли в депортації, щось було прищеплено комуністами та радянською владою. Посилатися на якісь традиції – досить суперечливий хід, що не може консолідувати мусульман Криму. Втім, деякі речі є безсумнівнми. Наприклад, те, що мусульмани Криму завжди були сунітами, або що хай і не єдиним, але домінуючим мазхабом на півострові є ханафітський.

Проблему споконвічних традицій можна порівняти з довгою річкою, що протікає по великій території. Якщо ми хочемо знайти найчистішу воду цієї річки, слід повернутися туди, де вона бере початок - до її витоку. А початок нашого народу - Іслам. Відповідно, ведучи мову про відродження тієї чи іншої культурної складової, ми повинні орієнтуватися на ісламський критерій, ісламську домінанту. «Тримайтеся книги Аллаха і моєї сунни і ви ніколи не заблукаєте», - вчив нас Пророк (мир йому і благословення).

Нетиповий приклад

Звернувшись до досліджень великого мусульманського вченого, що вважається засновником соціології, Ібн Хальдуна, ми виявимо багато важливих аксіом. Зокрема, він пише: «Переможений завжди слідує за переможцем у його способі життя, звичаях, одязі, побуті та релігії, сприймаючи перемогу переможця як ознаку його переваги у всьому. Це відбувається внаслідок звеличення переможця в очах переможеного, і останній намагається у всьому наслідувати новий ідеал».

Сьогодні ми бачимо, як мусульмани наслідують тих, хто колись переміг їх. Це стосується арабського світу, Індії, Африки та мусульманських народів, підкорених Росією. Мусульмани зазнали повної поразки від європейських держав - Англії, Франції, Росії, - тому що ті перевершували мусульман в науці, техніці, економіці та організованості. Але слід звернутися і до інших прикладів, запитавши себе, чому попередні покоління мусульман перемагали персів, візантійців, королів піренейського півострова? Адже мусульмани поступалися їм за чисельністю, озброєнням і практично у всіх матеріальних ресурсах. Наші предки керувалися не мирськими цілями, не бажанням влади, багатств і не марнославством. Вся справа у дусі, у вірі, у відданості справі Ісламу.

Ібн Хальдун також зазначав: «Якщо народ потрапляє під владу іншого народу, це прискорює його занепад і тягне за собою загибель». Ми, мусульмани Криму, колись велика і могутня нація, сьогодні значимося в ООНівським списку народів, яким загрожує зникнення. Причиною того є культурний тиск, асиміляція, змішані шлюби, втрата справжніх цінностей і секуляризація, відхід від релігії.

Хотілося б нагадати ще один, нетиповий приклад - завоювання монголами Іраку і Сирії. Що сталося після цього? Перемігши мусульман, загарбники самі прийняли Іслам. Це вкрай рідкісний випадок, коли переможець повністю переймає віру і культуру переможених. Чому цього не сталося в Криму? Чим мусульмани, завойовані монголами, відрізняються від кримських мусульман, завойованих Росією? Тим, що мусульмани Іраку і Сирії, поступившись монголам на полі битви, перевершили їх культурно та духовно, морально та ідейно.

Загальна ідея

Сьогодні багато хто говорить про єдність. На думку спадають слова Номана Челебі Джихана про єдність у мові, справі та ідеях. З цим можна погодитися, але виникає питання: яка вона, наша спільна ідея? У Корані є аят: «Серед вас були прихильники цього світу і прихильники світу майбутнього ...» (Коран, 3:152). Народ наш може бути тільки в одному з трьох положень: або всі прагнутимуть до мирських благ, і тоді єдності бути не може зі зрозумілих причин, або частина буде думати про зустріч з Аллахом, а частина турбуватиметься збагаченням і віддасться пристрастям. У цьому випадку єдності також не бувати. І третій варіант, обравши який, ми збережемо себе як нація і збережемо мир та взаєморозуміння в Криму... Як на мене, саме це ми повинні розуміти, відзначаючи трагічний день 18 травня.

«Якщо хтось Із вас відпаде від своєї релігії, то Аллаг приведе людей, яких Він любить і які люблять Його...» (Коран, 5:54). Задумаємося над цим попередженням Аллага Всевишнього, який, можливо, дав шанс нашому народові, повернувши його на рідну землю.

Сейран АРИФОВ,
магістр шаріатських наук

За матеріалами газети «Арраід»

Посилання на тему:

Новини

Мусульмани Криму перебувають у пошуку своєї ідентичності, — муфтій ДУМУ «Умма»

Статті

«Влада виселяла жінок і дітей, чиї чоловіки і батьки у цей час воювали за цю ж владу...»

Кримські татари бояться за своє майбутнє

Мусульманське життя за умов тоталітаризму

У пошуках національної ідеї

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.