Доля османських мечетей в Україні

Мечеть Муфти-Джамі в Феодосії, будівництво якої велося з 1623 по 1630 рр.
Будівлю мечеті було неодноразово перебудовано. У радянські часи у ній розміщувалася філія краєзнавчого музею. Нині будівля належить православній церкві.
На фотографіях початку ХХ ст. видно, що в той період будівля і мінарет перебували в досить хорошому стані.
Руїни мечеті XVIII ст. збереглися в Хотині.
24.12.2015
Оцініть статтю: 
(522 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Окупація військами Російської імперії територій тюркських держав у Північному Причорномор'ї в XVIII − початку XIX ст. привела не тільки до зникнення корінних народів, що населяли ці землі, а й до знищення пам'яток їх матеріальної культури.

Особливо серйозно постраждали ісламські культові споруди − мечеті. У середині XVIII ст. в межиріччі Дунаю і Дону, (без Криму) в межах Османської держави, існувало кілька сотень мечетей. Крім того, вони були і в Хотинській райї − адміністративному районі Османської імперії, створеному в 1715 році (нині велика частина цієї території входить до складу Чернівецької області України).

Те, якими методами буде діяти Росія проти османів для їх витіснення з північного узбережжя Чорного моря, вперше було наочно продемонстровано під час Азовсько-Дніпровських походів російської армії в 1695-1696 рр. Військам Петра I вдалося захопити декілька укріплених міст-фортець: Кизикермен, Азов, Тавань, Іслам-Кермен, Шагін-Кермен. Частково ці міста були зруйновані, а місцеві мечеті перетворені на православні церкви. Населення винищили, а ті, що вижили, були змушені тікати до Криму. Згодом подібна практика стала повсякденним явищем протягом всіх російсько-турецьких воєн XIX ст.

Варто зазначити, що руйнування і захоплення ісламських культових споруд не було чимось незвичайним як у середньовіччя, так і в період нового часу. Навіть Богдан Хмельницький, який підтримував союзницькі зв'язки з Кримським ханством, відзначився руйнуванням татарської мечеті. Про це повідомляє сирійський мандрівник і письменник Павло Алеппський, який відвідав у 1653 році "родове гніздо" Хмельницьких – хутір Суботів.

«2 серпня ... ми прибули в селище на ім'я Суботів, де зазвичай жив покійний Тимофій, син гетьмана. Жителі вийшли нам назустріч хресною ходою і повели нас у велику нову церкву в ім'я св. Михайла ... Ми помітили в її будові кілька величезних каменів, величина яких нас здивувала. На питання наші нам повідомили, що камені ці привезені з міста, що належало татарам, в п'яти милях звідси, де татари мали велику мечеть. Гетьман зруйнував її і відвіз камені для спорудження з них цієї церкви». У повідомленні Павла Алеппського йдеться про Іллінську церкви, відому за зображенням на банкноті 5 гривень.

Під час Російсько-турецької війни 1787-1791 рр. Росія зайняла великі території Північного Причорномор'я. Її західна межа в цьому регіоні була зафіксована по річці Дністер. Під юрисдикцію Російської імперії згідно з Ясським миром (1791) відійшли чотири міські поселення, в яких проживали мусульмани: Балта, Хаджибей, Очаків і Дубоссари (нині адміністративний центр Республіки Молдова). Всі мечеті, що знаходилися в цих містах, були знищені. Збереглася лише одна будівля в Очакові.

Російськими військами місто було взято штурмом у 1788 р. Очевидець подій, співробітник похідної канцелярії князя Г. Потьомкіна Р. Цебриков у своєму щоденнику записав: «6-го грудня. На день Св. Миколая Чудотворця узятий штурмом Очаків зранку о восьмій годині, ретраншаменти турецькі і фортеця взяті о першій годині з чвертю. Ведення полонених до табору − жінки перелякані, діти замерзли − страшна сцена! Плач − скрізь смерть торжествує. 7-го грудня. Прежахливий мороз і багато з полонених померло. Скрізь жах і пронизливі видовища страждань людства. 8-го грудня. У ці дні дітей у матерів забирали − крик − інших знову відсилали в місто жити − але людство понівечене, поранено − біля дверей смерті. В Очакові після освячення мечеті приносили в ній подячну за взяття міста молитву».

Згодом будівлю мечеті було неодноразово перебудовано. У радянські часи у ній розміщувалася філія краєзнавчого музею. Нині будівля належить православній церкві.

У результаті чергової Російсько-турецької війни 1806-1812 рр. до Росії була приєднана південна Бессарабія − Буджак. На цій території мусульманське населення жило з кінця XIII ст. До теперішнього часу в Ізмаїлі збереглася єдина за межами Криму будівля мечеті османських часів. У 1810 р. вона була передана православній церкві. Під час проведення реставраційних робіт у 1908 р. була виявлена ​​мармурова плита з написом, завдяки якій вдалося дізнатися деякі подробиці цієї події. «Храм св. Димитрія освячений в 1810 році 13 вересня з мечеті, залишеній турками після остаточного завоювання від них російськими військами фортеці Ізмаїл 13 вересня 1809 року».

Завдяки археологічним розкопкам, проведеним у 2007 р. Ізмаїльською експедицією Інституту археології НАН України під керівництвом І. Сапожнікова, вдалося знайти місце розташування мінарету (був знесений в першій половині XIX ст.). У 1970 р. у колишній мечеті була розміщена діорама «Штурм фортеці Ізмаїл».

У виданих у 1900 р. І. Халіппою «Працях Бессарабської губернської вченої комісії» (том І) є інформація про те, що в 1810-1813 рр. не менше 9 мечетей були передані Російській православній церкві (чотири в Кілійському районі, одна в Ренії (Томарово), одна в Акермані, одна в Ізмаїлі і дві в Хотині). Велика частина з них була з часом або зруйнована, або серйозно перебудована.

У роботі німецького історика Уте Шмідт «Bessarabien. Deutsche Kolonisten am Schwarzen Meer» наводиться фотографія мечеті османського періоду в селі Будаки (нині Приморське Білгород-Дністровського району Одеської області) 1940 року. До тепер ця споруда не збереглася.

Відомо також, зі слів старожилів, що ще в XIX ст. в селі Северинівка (Іванівський район Одеської області) стояла мечеть, яка межувала з православною церквою, римо-католицьким костелом і синагогою. Будівлі синагоги і мечеті до нашого часу не дійшли, що стосується костелу, то він знаходиться в занедбаному стані і поступово руйнується.

В Акермані (Білгород-Дністровський) на території середньовічної фортеці зберігся мінарет і фундаменти мусульманської культової споруди, що належить до XV ст. Саме про цю мечеть писав османський мандрівник Е. Челебі. «Є (в Акермані) мечеть султана Баєзида − це приємна на вигляд мечеть з одним мінаретом».

Руїни мечеті XVIII ст. збереглися в Хотині. На фотографіях початку ХХ ст. видно, що в той період будівля і мінарет перебували в досить хорошому стані. Зараз від нього мало що збереглося. Згідно з метричними книгами Хотинської райї, за часів турецького панування місцеве православне населення мало можливість вільно справляти свої релігійні потреби. Це різко контрастує з тим, як згодом російська влада поводилася на цих землях з мусульманами.

Кілька османських мечетей збереглося в Криму. Серед них варто відзначити мечеть Хан-Джамі в Євпаторії, побудовану видатним турецьким архітектором Ходжа-Сінаном в середині XVI ст., і мечеть Муфти-Джамі в Феодосії, будівництво якої велося з 1623 по 1630 рр. Завдяки проведеним в радянський період реставраціям, ці споруди добре збереглися. У 90-ті роки вони були повернуті мусульманській громаді Криму і нині є частиною культурної спадщини.

Олександр Степанченко, спеціально для Іслам в Україні
Інші статті автора в рубриці Історія іслама в Україні

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.