Якою є роль жінки в українському суспільстві та якою має бути державна політика в цьому питанні, щоб створити найбільш сприятливі умови прекрасній половині? Як поєднати громадську і сімейну роль жінки, не покладаючи на неї подвійний обсяг обов'язків і турбот, але при цьому забезпечивши їй можливості особового розвитку? Ці питання зараз украй актуальні, адже на етапі відходу від соціалістичної моделі і спрямування до європейських цінностей, у нас часто намагаються бездумно скопіювати цінності й соціальні схеми, які прижилися на заході, проте для нашої культури не є характерними.
17 травня в Ісламському культурному центрі м. Одеса представники органів влади і жіночих громадських організацій зібралися за круглим столом для знайомства один з одним і подальшої координації своєї діяльності у сфері підвищення визнання ролі жінки в суспільстві. Учасники розглядали питання ролі жінки в суспільстві, бізнесі, на державній службі, і, звичайно ж, — у вихованні дітей.
Одеську міську адміністрацію представляли директор Департаменту внутрішньої політики Альберт Бейжанов, голова Відділу з питань національностей і релігій Ярослава Резнікова. Громадські організації були представлені ГО «Аль-Масар», що входить до складу ВАГО «Альраїд», а також Об'єднанням творчої інтелігенції «Асамблея» і Міжнародною жіночою асоціацією «Lady Diamond», і представницею одеської узбецької громади. Також у круглому столі взяла участь директор одеської школи-інтернату № 1 Олена Стоянова.
Руйнування сімейних уз на державному рівні
Зараз в Україні через різноманітні гендерні програми намагаються зруйнувати багатовікові сімейні узи: нав'язати думку, що жінка має бути сильною і не потребує турботи і підтримки в сім'ї, а також паралельно популяризувати в країні ідею ювенальної юстиції. Цей інститут дає можливість тим інспекторам, що пройшли якусь мінімальну підготовку, втручатися до справ сім'ї і давати пропозиції з урегулювання спірних ситуацій, і ми вже бачимо на практиці в пілотних регіонах, що замість допомогти батькам знайти роботу і побудувати будинок, або ж допомогти фінансово, подібні служби вважають за краще відняти у подружньої пари дітей; фактично залишаючи їх сиротами. Тут важливою є роль громадських організацій, будь то християнських або мусульманських, і координація їх зусиль в протистоянні подібному свавіллю.
Ми повинні акценировать увагу суспільства не на тому, що жінка може прожити і поставити дітей на ноги самостійно — але на тому, що діти повинні виховуватися в повноцінних сім'ях.
Гості були захоплені, що мусульмани не залишають дітей, а також наглядають за людьми похилого віку, незалежно від матеріальних проблем окремо взятої сім'ї, і висловилися про необхідність шукати шляхи популяризації цього досвіду в усьому українському суспільстві.
«Втрачене покоління»?
За двадцять років у гонитві за матеріальним добробутом, який для багатьох сімей був питанням елементарного виживання, ми закинули турботу про духовно-моральний розвиток підростаючого покоління; не вживалися жодні комплексні заходи в цьому напрямі. Подібна безпечність не пройшла безслідно: у нашій державі, як і на всьому пострадянському просторі, разюче знизився рівень громадської культури. Цей період настільки сильно позначився на ментальності молоді, що його вплив можна порівняти з тим, що було зроблене свого часу Великою Вітчизняною Війною на тодішнє підростаюче покоління.
Раніше дитина, що подорослішала, мала всі навички, необхідні їй для дорослого життя, за декілька років до настання повноліття. Це досягалось за допомогою покладання на неї у міру дорослішання все більшої відповідальності за виконання роботи по будинку. Зараз же молодь часто інфантильна й абсолютно не пристосована до самостійного життя. Більше того, як підкреслив у своїй репліці Альберт Бейжанов, якщо в країні все-таки введуть ювенальную юстицію — виконання дитиною роботи по будинку може бути розцінено як експлуатація дитячої праці.
Тому робота в культурних центрах і громадських організаціях дуже важлива, якщо ми хочемо захистити своє право на передачу необхідних життєвих навичок своїм дітям і створити їм здорове середовище для спілкування і розвитку.
Адже реакція громадськості є дуже важливим мотиватором у дотриманні певних меж поведінки: наприклад, якщо раніше було соромно не поступитися в автобусі місцем літній людині і подібне викликало активне громадське засудження — зараз це стало нормально, не в останню чергу, через байдужість суспільства.
Підвищити жінку, не принижуючи чоловіка
Сьогодні на державному рівні робиться акцент на незалежність жінки, а не на те, що в суспільстві повинна бути взаємоповага. Жінка може залишитися одна з дітьми, — у нас досить сильні жінки, які витримають все, — але треба говорити про те, що чоловік повинен жінці допомагати, повинен підтримувати цю творчу самостійну особу.
Дитина вбирає все, що роблять батьки, віддзеркалює їх. Діти прагнуть бути схожими на своїх матерів; і якщо діти бачать, як мати ні в що не ставить їх батька, не цікавиться його думкою і не враховує його інтересів — у цій сім'ї з великою вірогідністю виростуть владні жінки і пасивні чоловіки. Чоловіки, які не зможуть забезпечити вже своїм дружинам належну опору й підтримку, не кажучи вже про захист — але самі шукатимуть все це в дружинах. На жіночі плечі поступово перекладають все більше відповідальності чоловіки, які не хочуть її звалювати на себе — і, проте, цей процес чомусь називається «звільненням жінки». Укладачі державних програм поки що не зрозуміли неможливість порушити рівновагу в стосунках статей, не принизивши обидві статі замість підвищити їх.
Пророк Мухаммед дав приклади виховання дітей, якими користуються багато поколінь мусульман. Жінка повинна вселяти дітям повагу до батька і як до батька, і як до хазяїна будинку; привчати шанобливо ставитися до старших і особливо людей похилого віку; допомагати молодшим, навчаючи їх усьому, чому вже навчилися самі.
Президент Міжнародної жіночої асамблеї «Lady Diamond" Наталія Позднякова нарекла, що за час незалежності українським жінкам довелося набути багатьох рис вдачі і моделі поведінки, яка характерніша для чоловіків. Але ж мати, гойдаючи колиску — виховує майбутнє світу. І доки в українських матерів не буде відчуття захищеності і безпеки, підтримки чоловіка й інших членів сім'ї — ці їх, здавалося б, приватні проблеми, продовжуватимуть складати величезну і загальну проблему всього українського народу.
Треба підтримувати жінок, допомагати їм розвивати свої природні дарування і схильності, а не сприяти примусу їх перетворюватися на деякий гібрид жінки і чоловіка, — підкреслила вона.
Особливості жіночої творчості
Представниця Одеської громадської організації «Об'єднання творчої інтелігенції «Асамблея» Анжеліка Жукова у своєму виступі розповіла про проблеми, з якими стикаються жінки мистецтва в суспільстві й сім'ї.
Молоді художниці часто не підтримувані чоловіками, які не сприймають дружин серйозно. Тиск частенько може бути настільки сильним, що жінка вимушена проводити презентації своїх робіт таємно від родичів. Природно, про їх присутність і підтримку в хвилюючий момент відкриття виставки і мови бути не може. Не розуміє діяльності творчих людей і держава, позначивши в новому податковому кодексі реалізацію результатів своєї творчості як підприємницьку діяльність. Без підтримки сім'ї і держави творчі жінки буквально поставлені на межу виживання. Адже кожна людина має якийсь дар, закладений у ній всевишнім, який за сприятливих можливостей його розвитку може стати благом для всього суспільства.
Вона також висловила надію на співпрацю з Ісламським культурним центром для спільного проведення заходів на підтримку жіночої творчості.
«Нерівна рівність»
Ще одну гостру проблему підняла директор Одеської школи-інтернату № 1 Олена Стоянова. Коли говорять про роль чоловіка або жінки в суспільстві — постійно підкреслюють, що їх роль одинакова, тому що кожен з нас явився в цей світ для чогось, з чимось, і дуже важливо, щоб суспільство дозволило проявити індивідуальність, самостійність, яскравість і чоловіків, і жінок. Проте на практиці замість рівноправного партнерства виходить щось абсолютно інше: дівчина, вийшовши заміж, перетворюється з дами серця на деякий універсальний верстат, який повинен робити все: готувати, прибирати, прати, виховувати дітей і стежити за їх успішністю в школі... При цьому від обов'язку ходити на роботу і бути плідним співробітником її ніхто не звільняв. Яка ж це рівність?
З нею був солідарний імам Одеського Ісламського центру шейх Імад Абу-р-Рубб, який захоплюється українськими жінками, готовими тягнути на собі подвійний вантаж обов'язків, і при цьому жаліє їх, що їм не лише доводиться це робити — але суспільство сприймає це як належне і подібна титанічна праця залишається без якої-небудь оцінки взагалі.
Олена Сергіївна вважає можливість здобувати освіту і реалізовувати себе в професійній сфері дуже важливою для українських жінок, проте вважає, що якнайповніше кожна представниця прекрасної статі може себе реалізувати саме в сім'ї. Адже мати, будучи такою, що знає, мудрою, розуміючою процеси, що відбуваються навкруги, зможе дати краще виховання дітям, які - сенс нашого майбутнього. А максимізувати жіночу роль в суспільстві стане можливим, коли будуть вирішені економічні й соціальні проблеми, коли держава зможе звільнити жінку від рутинної роботи із забезпечення матеріального виживання сім'ї — ось тоді жінка зможе якнайповніше реалізувати себе в різних сферах життя, роблячи свій вклад у громадське благо.
Раз цю підтримку на даний момент не надає ані суспільство, ані держава — громадські організації об'єднують свої зусилля задля успішнішої і більшої роботи в цій сфері. І пройшовший в одеському Ісламському культурному центрі круглий стіл став не просто можливістю зібратися й обмінятися досвідом своєї роботи, але й основою міцної і продуктивної співпраці для майбутнього.
Тому шейх Імад Абу-р-Рубб подякував усім присутнім за прийняте запрошення й активну участь в обговоренні цих найважливіших питань, і висловив надію, що хоча б частину з них об'єднаними зусиллями, все ж, вийде вирішити.
Власкор.
Посилання на тему:
Мусульманка стала однією із трьох володарок Нобелівської премії миру в 2011 році
Жінка-мусульманка і громадські перетворення: круглий стіл у Сімферополі
Місце і роль жінки у країнах ісламського світу та в українській культурі в історично-релігійних типологічних і генетичних зв’язках
Міжнародна жіноча конференція у Києві: мусульманки вже давно є активними членами суспільства
Феміністки знайшли в ісламі рівноправ'я і волю
