Поява паралельного муфтіяту, Духовного центру мусульман Криму (ДЦМК) разом з уже існуючим Духовним управлінням мусульман Криму (ДУМК) викликала чималий суспільний резонанс. За роз'ясненнями з цього приводу «1К» звернулася до замголови Республіканського комітету у справах релігій Валерія Петрова.
Вся річ у тому, що в Україні один із найліберальніших законів у сфері свободи совісті, списаний з американського аналога, а держава не має права відмовити у реєстрації релігійній общині, нехай навіть найменшій, пояснив чиновник.
Нагадаємо, 15 грудня минулого року, за день до своєї ліквідації, Держкомітет у справах національностей і релігій України зареєстрував у Криму Духовний центр мусульман Криму, а трохи згодом орієнтовані на ДЦМК 35 релігійних мусульманських общин вибрали своїм муфтієм Ридвана Велієва. Це викликало обурення Духовного управління мусульман Криму, оскільки у Криму вже є муфтій — Еміралі Аблаєв, легітимно вибраний на з'їзді абсолютною більшістю мусульманських общин півострова.
Причина такого стану справ абсолютно не в тому, що, реєструючи дві паралельні структури, держава умисно провокує конфлікт на релігійному грунті серед громадян, що сповідають іслам, вважає замголови Рескомітету у справах релігій Валерій Петров.
«Органи влади не створюють релігійні організації, вони існують вже до того, як до них звертаються представники общин. Держава ж лише реєструє їх, тобто, по суті, здійснює певний облік. Річ у тому, що Закон, що діє в Україні, про релігійні організації створений за американським зразком, — говорить Валерій Леонідович. — У цьому законі всі релігії і конфесії рівні, а будь-яка перевага традиційних релігійних організацій, тобто давно існуючих, перед неорелігіями, що з'явилися останнім часом, цілком відсутня».
Згідно з офіційними даними, на півострові діють 1382 релігійних общини. Проте це лише видима частина айсберга, стверджує Петров. До того як звернутися у держоргани, багато общин існують на рівні «домашніх груп», тобто люди збираються для спільних молитов, проведення обрядів, дискусій на релігійні теми, і таких груп більше ніж офіційно зареєстрованих. Крім того, реєстрація у держорганах — це не обов'язок, а право общин.
«Держава створювала настільки спрощені умови для реєстрації статуту релігійної общини, що деякі з них набули відповідного статусу, так би мовити, про запас — зареєструвавши статут, вони не стали завершувати процес реєстрації на місцях. У результаті такий стан справ приводить до різночитання при підрахунку кількості організацій», — розповів «1К» чиновник.
У Криму набув популярності випадок, коли журналіст, бажаючи підкреслити спрощений до абсурду підхід до реєстрації релігійних общин, пообіцяв зареєструвати церкву «Буратіно».
«Якщо до нас на реєстрацію поступає статут якоїсь релігійної общини, про яку взагалі нічого не відомо, і ми не знаємо, що це за релігія, згідно із законом ми зобов'язані відправляти такий статут до Києва на розгляд експертної ради при Держкомрелігій», — говорить чиновник.
В той же час частина релігійних організацій свідомо відмовляються від реєстрації, побоюючись, що в Україні можливі рецидиви радянського минулого.
«Я розмовляв із пастором однієї з таких общин, і він мені прямо сказав, що побоюється переслідувань за релігійні переконання, якщо повернуться радянські часи», — розповів замголови рескому.
Проблема екстремістських релігійних організацій насправді існує, визнає Петров, але, щоб зарахувати кого-небудь до таких організацій, потрібна серйозна аналітична робота, а спеціалістів –релігієзнавців не вистачає не лише в самому рескомітеті, а й серед наукової громадськості Криму.
Якщо ж говорити про конкретну ситуацію з ДУМК і ДЦМК, то цей випадок теж не унікальний, відзначає «1К». Раніше мусульман із релігійною неоднорідністю зіткнулися православні християни.
«Нагадаю, вже багато років паралельно з церквою Московського патріархату існує патріархат Київський. Як би не відносилися один до одного ієрархи і віруючі цих конфесій, ми як державний орган зобов'язані реєструвати і ті й інші общини», — говорить Петров.
За матеріалами «1К»
Посилання на тему:
