У середині березня у Сеймі Польщі відкриють фотовиставку, присвячену Аміні Окуєвій – українці чеченсько-польського походження, яка увійшла у новітню історію України як «українська амазонка», яка воювала проти проросійських терористів і російських військових на Донбасі і загинула від рук найманців неподалік Києва.
Як повідомило 21 лютого 2019 року Польське Радіо, ініціатор виставки польська депутат Малґожата Ґосєвська наголосила, що постать Аміни Окуєвої об’єднує три народи – чеченський, український і польський. Пані Ґосєвська зазначила, що виставка у Сеймі є символічним нагадуванням про російську агресію на сході України.
Лікар за освітою, Аміна Окуєва воювала з російськими окупаційними військами на Кавказі, а потім – на сході України у добровольчому батальйоні ім. Джохара Дудаєва і «Київ-2».
Мати Аміни Окуєвої Ірина Камінська зазначила, що її донька належала до тієї категорії людей, для яких боротьба за свободу – це мета життя. Вона підкреслила, що часто свобода варта того, щоб за неї заплатити найвищу ціну.
Замах на Аміну Окуєву стався 30 жовтня 2017 року в селищі Глеваха під Києвом. Невідомі обстріляли автомобіль із кущів. Від отриманих поранень Аміна померла, її чоловік Адам Осмаєв вижив. Поховали жінку у місті Дніпро 1 листопада 2017 року поряд з могилою Іси Мунаєва, згідно з її заповітом. Від публічної церемонії прощання родина загиблої відмовилася, побоюючись, що захід може стати мішенню для терористів. Похорон відбувся під охороною.
Убивць досі не затримали, однак є припущення, що вони діяли на замовлення російських спецслужб або маріонеткової проросійської чеченської влади.
Нагадаємо, Аміна Окуєва загинула внаслідок повторного замаху на її життя і життя її чоловіка. За півроку до того, 1 червня 2017 року на столичному Подолі близько 17 години було здійснено спробу фізичної ліквідації відомих чеченських добровольців-захисників України Адама Осмаєва й Аміни Окуєвої. Адам отримав важкі поранення, Аміна ж встигла зреагувати і дати відсіч нападникові, використавши нагородну зброю і врятувавши себе і чоловіка від загибелі. Тоді видання Апостроф нагадувало, що Амiна і її чоловік постійно отримують інформацію про те, що і з боку російських спецслужб, і з боку кадировських формувань є замовлення на їх життя. Аміна постійно говорила: «…Ми завжди насторожі, не розслабляємося, завжди намагаємося один одного прикривати, завжди озброєні… В Ісламі є такий вислів: «Прив’яжи верблюда, а потім сподівайся на Аллага», який потрібно трактувати як необхідність вживати запобіжних заходів. І ми це робимо, але при цьому не боїмося. Страх — це те, чого вони хотіли б досягти».
Також нагадаємо, що у місті Дніпро одну з вулиць буде названо на честь Аміни Окуєвої – мусульманки, яка віддала своє життя за вільну і незалежну Україну, не зрадивши хіджаб навіть в умовах бойових дій. На офіційному сайті Дніпровської міської ради опубліковано відповідний наказ.
У 2018 році на сайті Київської міської держадміністрації з’явилася петиція щодо перейменування однієї з вулиць в українській столиці на честь мусульманки Аміни Окуєвої — Народного героя України, лікаря, громадської активістки і військовослужбовця, учасниці подій Революції гідності і війни на Сході України.
19 лютого 2019 року Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування проголосувала (одностайно) за перейменування вулиці Проектної 13119 у Шевченківському районі на вулицю імені Аміни Окуєвої.
Аміна Окуєва (1983–2017) народилася в Одесі. Пізніше жила у Москві і Грозному. У 2003 році повернулася до України. Закінчила Одеський медичний університет за спеціальністю «хірургія». Зі своїм чоловіком Адамом Осмаєвим, який переховувався в Україні від переслідувань з боку російських спецслужб і кадировців, вона активно відстоювала ідею визволення Ічкерії від окупації і відновлення її державної незалежності. Брала участь у житті чеченської діаспори. Аміна Окуєва сповідувала іслам і завжди носила хіджаб. Під час Революції гідності жінка вступила до «Самооборони», де була лікарем 8-ої Афганської сотні. З початку російської агресії Аміна перебувала у зоні АТО разом зі своїм чоловіком. Вона служила у батальйоні «Київ-2» і долучилася до створення чеченського добробату імені Джохара Дудаєва.
