Дипломати Золотої Орди. Частина друга

Дипломати Золотої Орди. Частина друга
Битва султана Баязида з Тимуром
Дипломати Золотої Орди. Частина друга
Тохтамиш
Дипломати Золотої Орди. Частина друга
Хан Тимур
Дипломати Золотої Орди. Частина друга
Дипломати Золотої Орди. Частина друга
Дипломати Золотої Орди. Частина друга
30.12.2016
Оцініть статтю: 
(304 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

Створена в 1250 році в Єгипті держава мамлюків однією зі своїх головних зовнішньополітичних цілей бачила боротьбу з хрестоносцями в Палестині. І хоча до середини XIII ст. їх загроза для ісламського світу не була настільки велика, як раніше, все ж султанам доводилося докладати величезних зусиль, щоб витіснити непрошених гостей зі Святої Землі.

Поява монгольських армій в близькосхідному регіоні, їх похід на Багдад викликав у хрестоносців полегшене зітхання. Вони сподівалися, що руками язичників будуть знищені їх споконвічні вороги, насамперед могутній Єгипетський султанат. Перед початком монгольського наступу дипломатами низки католицьких держав і Кілікійської Вірменії була проведена підготовча робота, щоб направити військові сили Монгольської імперії проти мусульман.

До армії монголів приєдналися ассирійські християни, князь Антіохії Боемунд і король Кілікійської Вірменії Хетум I. Після взяття Багдада (1258) армія монголів під командуванням ільхана Хулагу вторглася у Сирію, де розгромила квітуче місто Алеппо. 14 лютого 1260 року монгольсько-християнська армія без бою взяла Дамаск. У цей момент Хулагу отримав звістку про смерть великого хана Мунке.

Передчуваючи неминучість сутички за Закавказзі з правителем Улусу Джучі ханом Берке, Хулагу повів більшу частину армії з Сирії до Ірану, залишивши там лише корпус під командуванням нойєна Кітбукі. Цим скористалися мамлюки, які в битві поблизу Айн-Джалуті розбили монголів, тим самим зупинивши їх просування у Палестину та Єгипет.

Честь перемоги при Айн-Джалуті за правом могли б розділити султан Котуз і його полководець на ім’я Бейбарс. Але султан не захотів ділиться не тільки славою, а й захопленими сирійськими землями. В результаті змови Котуз був убитий, а єгипетським султаном був проголошений Бейбарс. Він вступив на престол під ім’ям аль-Малік аз-Захір Бейбарс аль-Бундукдарі ас-Саліх. Бейбарс був за походженням тюрком-половцем. Саме він став ініціатором налагодження дипломатичних відносин з Улусом Джучі. Прибулі до Єгипту за наказом Берке загони золотоординських воїнів були добре прийняті султаном. Значна їх частина походила з рідних країв Бейбарса, тому вони швидко знайшли спільну мову з мамлюками.

Інтенсивний обмін посольствами між Золотою Ордою та Єгиптом відбувався на піку конфлікту з Хулагу, в період активних бойових дій. Це, однак, не заважало главам держав приймати послів на найвищому рівні. Не стало винятком і золотоординське посольство Арбугі, Уртімура і Унамаса. У його склад Берке також включив і якогось Ібн Шихаба, учасника битви на Тереку. Він повідомив султанові аль-Маліку аз-Захіру подробиці переможного бою, тим самим давши можливість Бейбарсу оцінити бойові якості армії Золотої Орди.

Через послів правителі регулярно обмінювалися цінними подарунками. Бейбарс відправив Берке разом з посольством слона, жирафа, мавп і зебр (правда, в дорозі більшість тварин загинула). Крім цього, серед подарунків були чудові калджурські мечі, луки для метання ядер і франкські шоломи, предмети розкоші, прянощі, одяг і посуд із золота і срібла. Бейбарс також відправив Коран, за переказами переписаний праведним халіфом Османом (Усманом). Подарунки золотоординських правителів були набагато скромніші, оскільки саме єгиптяни були зацікавлені у союзі з Улусом Джучі.

З метою продемонструвати міць своєї армії аль-Малік аз-Захір Бейбарс влаштовував для послів спеціальні паради. За повідомленням Аль-Фурата у 1264 році на одному з таких оглядів «були присутні посли царя Берке; вони особисто переконалися в численності військ єгипетських, витонченості одягу їх, турботливості султана, красі піхотинців і таврованих коней бачили рухи цих військ і влучність їх стрільби».

У 1265 році помер Хулагу, а через рік, під час чергового закавказького походу, і хан Берке. Але тісні відносини з Єгиптом тривали і за наступника Берке хана Менгу Тимура. Новий хан не мав авторитету Берке. Саме за нього почалося стрімке піднесення беклярбека Ногая, який став справжнім спадкоємцем Берке як у сфері політики, так і в релігії.

Ногай прийняв Іслам в 1271 році, про що він відразу ж повідав у розлогому листі до Бейбарса. До цього часу Ногай вже був досить впливовим, щоб вступити в дипломатичне листування з султаном. У своєму посланні до нього він закликав продовжувати спілкування у наступних пишномовних виразах, характерних для придворного етикету країн Сходу: «Та не припиниться пересилання листів (між нами). Ми з тобою як кінчики пальців на руці: діємо заодно з тими, хто з тобою згоден, і опираємося тому, хто тобі противиться».

Надсилаючи подарунки ханам Золотої Орди, правителі зарубіжних держав окремо одаровували і могутнього беклярбека. У 1282 році Ногай вже самостійно, через голову слабкого хана, відправив посольство в Єгипет. Збереглися імена послів Ногая: Сайф ад-дін Абу-Бакр, емір Сутурус і емір Нургас.

В кінці XIII ст. зв’язки Золотої Орди з Єгиптом ослабли. Це було викликано боротьбою за владу між Ногаєм і новим ханом Тохтою. Однак пізніше, за ханів Узбека, Джанібека і Тохтамиша, зв’язки з єгипетським султанатом знову зміцніли, поновилися дипломатичне листування і відправка посольств.

Особливий характер носили взаємини Золотої Орди та Османської імперії. Виниклий між ними в кінці XIV ст. союз був вимушеним заходом і спрямований проти могутньої держави Тимура. Однак маючи в своєму розпорядженні величезні військові ресурси, правителі Улусу Джучі та Османської держави недооцінили міць армій Тимура, який зміг по черзі розгромити війська хана Тохтамиша і султана Баязита II.

Про дипломатичні переговори османів і золотоординців повідомляють численні арабські джерела, такі як Ібн Дукмак, Ібн аль-Фурат, аль-Калькашанді, аль-Макрізі і аль-Асанді. Про те, що Тохтамиш і Баязид II обмінювалися також і посольствами, йдеться в листі хана Улуг Мухаммеда султану Мураду II, датованому 14 березня 1428 року.

У ньому, зокрема, йдеться: «Наші колишні брати-хани і ваші батьки, султани вілаєту Рум і старші брати неодноразово посилали один одному послів, обмінювалися подарунками і привітаннями, вели торг через купців-утраків і підтримували добрі відносини. Потім наш брат-хан Тохтамиш-хан і ваш дід газі Баязид-бек відповідно до старих добрих звичаїв обмінювалися послами, подарунками, привітаннями, і перебуваючи в дружбі і злагоді, удостоїлися милості Господньої».

Після розпаду Золотої Орди в середині XV ст. її наступником в політичному, дипломатичному та військовому аспектах стало Кримське ханство, яке на кілька століть зв’язало себе тісними узами з Османською імперією.

З іншими матеріалами з серії «Історія Ісламу в Україні» можна ознайомитися за посиланням.

Олександр Степанченко спеціально для «Іслам в Україні»

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.