Лівонський гамбіт

Іван Грозний
Іван Грозний
Палаюча Москва. 1571г.
Палаюча Москва. 1571г.
Іван Грозний
Палаюча Москва. 1571г.
16.03.2021
Оцініть статтю: 
(17 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

Гамбіт (від староіталійського gambetto, тобто «спотикатися») — у шахах і шашках: загальна назва дебютів, де один гравець в інтересах якнайшвидшого розвитку, захоплення центру чи просто для загострення гри жертвує пішака чи серйознішу фігуру.

Більшість сучасних європейців навряд чи можуть уявити, що ще кілька століть тому однією з найсильніших держав континенту було Кримське ханство. Навіть корінні жителі Криму, що добре знають історію своєї батьківщини, ледве чи усвідомлюють, що в XVI столітті їхні предки штурмували Відень, захоплювали Москву, лякали Варшаву та робили рейди на Кавказ і Волгу.

1552 року військо московського царя Івана IV на прізвисько Грозний захопили Казань — столицю ханства волзьких татар. Ця подія привернула увагу всіх східноєвропейських держав. Різке посилення Московської держави та зростання її експансіонізму неабияк налякали Велике князівство Литовське, Польщу, Швецію. Але особливо непокоїли походи Івана Грозного Бахчисарай. Там добре розуміли, що дедалі більша московська потуга вже незабаром буде спрямована на знищення Криму.

1556 року Москва захопила Астраханське ханство, протекторат Криму, та почало готуватися до війни проти Лівонії (територія нинішніх Естонії та Латвії. — Ред.). Цю балтійську державу, свого часу створену німецькими лицарями, роздирали внутрішні чвари, вона переживала глибокий занепад. Іванові Грозному Лівонія здавалася легкою здобиччю: її армія була нечисленна і в разі війни не могла сподіватися на підтримку сусідів.

У січні 1558 року московське військо зробило рейд  лівонськими землями, захопивши кілька міст і фортець. Основу війська становили найманці — волзькі татари на чолі з останнім казанським ханом Шах-Алі. Цей хан був вірний слуга царя, а його загони більше нагадували ватагу розбійників, а не регулярну мусульманську армію. У Лівонії ці війська «відзначилися» грабунками та вбивствами цивільної людности.

Рейд Шах-Алі крім грабунку мав перевірити боєздатність лівонської армії. Після нього в Москві дійшли висновку, що Лівонія — легка здобич, отже її завоювання не стане серйозною проблемою. Вважали й на сприятливі міжнародні обставини. У Москві добре знали, що найсерйозніші противники росіян, Кримське ханство та Ногайська Орда, переживають тяжкий час. Через тривалу посуху та епідемію чуми після того там загинула сила людей (у Ногайській Орді — близько 80% людности), а ще стався упадок на худобу — це все сприяло планам Івана Грозного з розширення його царства на захід.

У травні 1558 року почалася нова кампанія проти Лівонії. За кілька місяців московському війську вдалося захопити понад 20 добре укріплених фортець. Цьому сприяла наявність у московитів важких гармат. Але, досягши перших успіхів, військо Івана Грозного не закріпило успіх і відступило на зимові квартири до Московії. Це дозволило лівонському магістрові Готфріду Кетлеру розпочати контрнаступ.

Тим часом ситуація в Лівонії вельми стурбувала Велике князівство Литовське та особливо кримського хана Девлета Ґерая. Важкі втрати через епідемію ханові вдалося компенсувати завдяки тому, що частина зацілілої людности Ногайської Орди покинула безплідні надкаспійські степи, переселившись на землі Кримського ханства — це дозволило значно посилити армію.

Щоб перевірити оборонні рубежі Московії, кримський хан ще 1558 року послав військо під орудою свого сина, Мехмеда Ґерая, в розвідчий похід. Того ж року Крим уклав угоду з Польщею, що підбурювало Девлета Ґерая до нападів на прикордонні московські міста. У відповідь на похід Мехмеда Ґерая влітку 1559 року московський воєвода Данило Адашев напав на західне узбережжя Криму, пограбувавши міста та спаливши селища. Відносини між Кримським ханством і Москвою ще більше загострилися.

Поки воєводи Івана Грозного воювали на кримській землі, Литва, Швеція та Данія розділили Лівонію на сфери свого впливу. Більша її частина перейшла Великому князівству Литовському. Москва ще провадила військову кампанію в Лівонії, коли отримала ультиматум з боку Литви та Швеції з вимогою вивести війська. 1561 року почався військовий конфлікт між Московією та Литвою, що мав характер взаємних нападів на прикордонні землі.

Девлет Ґерай не поспішав з масштабним походом на Москву, розуміючи всі ризики такої кампанії. Водночас майже щороку він посилав невеликі загони, як правило, під орудою синів, для нападів на землі Івана Грозного. Паралельно він підбурював колишні Казанське та Астраханське ханства. Час від часу там спалахували повстання мусульманської людности, але їх жорстоко придушували московські війська.

1563 року цар послав до Криму посольство на чолі з Афанасієм Нагим з метою укласти мирну угоду — ситуація була вельми сприятлива. Незадовго перед цим московська рать здобула велике литовське місто Полоцьк (нині Білорусь. — Ред.). Про цей успіх царських військ у Криму дізналися саме напередодні приїзду російського посольства. Девлет Ґерай не мав бажання атакувати сильного супротивника, але й укладати мир у непевній політичній ситуації не хотів.

Усе вирішили подарунки, що прибули з Польщі: намагаючись не допустити миру між Москвою і Кримом, король Сигізмунд II надіслав цілий караван дарів. Загалом до Бахчисараю прибули 33 підводи, навантажені різним цінним майном. Королівський подарунок оцінено в 16 тисяч золотих. Цих грошей вистачило, щоб оснастити цілу велику армію та поправити фінанси ханства.

Уже наступного року Девлет Ґерай особисто повів своє військо на Московію, геть сплюндрувавши Рязанську землю — збитки були величезні. Це розлютило Івана Грозного, що піддав репресіям бояр і служивих людей, звинувативши їх у «недбальстві» та зраді. Але найактивніший період нападів кримських військ на Московію припав на 1568–1572 роки.

Переможний похід Девлета Ґерая 1571 року, внаслідок чого взято штурмом і спалено Москву, міг призвести до цілковитого знищення незалежної Московської держави. Мабуть, у якийсь момент Девлет Ґерай переоцінив свої сили, відмовившись від пропозиції Івана Грозного, що погодився передати Астраханське ханство кримському ханові. Однак результатом рейдів кримців стало різке ослаблення Московії, що мусила за підсумками війни відмовитися не тільки від усіх здобутків у Лівонії, а й віддати частину своєї території.

Коаліція Криму з європейськими державами довела свою ефективність. Ціною величезних жертв ханство встояло в боротьбі з могутнім і підступним ворогом.

Олександр Степанченко

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.