Альгамбра − шедевр світової архітектури, подарований мусульманами людству

Палац в іспанській Гранаді − одне з найбільших творінь ісламської архітектури
Палац в іспанській Гранаді − одне з найбільших творінь ісламської архітектури
Палац в іспанській Гранаді − одне з найбільших творінь ісламської архітектури
Вид Алькасаба з Дозорної вежі
Палац в іспанській Гранаді − одне з найбільших творінь ісламської архітектури
Палац в іспанській Гранаді − одне з найбільших творінь ісламської архітектури
Аль-Хамра. Купол залу Абенсеррахів
03.05.2016
Оцініть статтю: 
(372 оцінки)
editor
Зображення користувача editor.

Палац Аль-Хамра в іспанській Гранаді є однією з найбільш значущих пам’яток ісламської архітектури, що дійшли до наших днів. У європейській традиції цей чудовий архітектурно-парковий комплекс називається Альгáмбра (так європейці почули і вимовляли арабське الحمراء аль-хамра − «червона»).

У XIII–XIV століттях інтелектуальні, наукові, фінансові центри арабського світу змістилися в Південну Іспанію, завойовану арабами раніше. Цьому сприяло декілька обставин. До переходу реконкісти в активну фазу мусульманські держави Іспанії лежали обабіч напрямку армій хрестоносців і не відчували труднощів війни. А уповільнене протистояння з католицькими іспанськими королівствами тримало їх у тонусі і не давало розслабитися. Це протистояння не заважало ні культурному, ні торговельному обміну з християнським світом. І взагалі, завдяки вдалому розташуванню через ці держави йшла значна частина торгівлі між Сходом і Заходом.

Багатство правителів Гранади притягувало до двору кращих поетів, учених, архітекторів. Тому в династії Насрідів, яка правила з 1238 по 1492 рік (до завоювання її династичним союзом Арагона і Кастилії), була можливість створити шедевр ісламської архітектури, і вони нею скористалися повною мірою. Палацовий комплекс, розташований на горбистій терасі у східній частині Гранади в Південній Іспанії, отримав основний розвиток за часів правління саме цієї мусульманської династії, за яких Гранада стала столицею Гранадского емірату на Іберійському півострові, а Альгамбра − їх резиденцією (палаци, що збереглися, належать переважно до XIV століття).

До складу великого комплексу, укладеного у фортечні стіни з вежами, входили також мечеті, житлові будинки, лазні, сади, склади і навіть кладовище. Захищений Алькасабою ансамбль альгамбрських палаців заснував родоначальник династії Насрідів Мухаммад Таліб на прізвисько Ібна аль-Ахмар (1232−1272 рр.). Будівництво палацового ансамблю продовжили його нащадки − особливо султани Йусуф I (1333−1354 рр.) і Мухаммад V (1354−1359 рр.; 1362−1391 рр.). Гранада у той час процвітала: її двір був одним із найблискучіших і в ісламському світі, і в Європі. Атмосфера високої освіченості і витонченого смаку сприяла розвитку мистецтва віртуозного, вишуканого і винахідливого.

Втіленням художніх ідеалів і досягнень іспано-мусульманської епохи і стала Альгамбра − Каср аль-Хамра', прообразом якої, як вважають, була укріплена резиденція султанів берберської династії Зіридів (правили Гранадою в XI столітті), зведена на пагорбі Альбайсін (арабська Рабад аль-Байзін − Сокольнича слобода) і увійшла в історію Гранади як Замок з флюгером.

Історія самої Альгамбри почалася з Алькасаби (іспанське від арабського «аль-касба» − укріплена резиденція, цитадель), спорудженої (можливо, до володарювання Насрідів) замість старої арабської Червоної фортеці − Калат аль-Хамра', яка, як вважають, дала назву всьому пам’ятнику.

Один із кращих зразків архітектури Каср аль-Хамра' жодного разу не був узятий штурмом; в 1492 році султан Абу Абдаллах, або Боабділ, добровільно здав фортецю іспанцям, які взяли в облогу Гранаду.

Нині Альгамбра є музеєм ісламської архітектури − і не випадково, адже обитель мавританських правителів Гранади ХIII−ХIV століть, − дійсно неперевершений шедевр архітектури і декоративного мистецтва, що втілив кращі досягнення інженерно-будівельної думки і художньої культури середньовічного ісламського світу. На відміну від більшості урядових резиденцій, знищених переможцями або стихіями, доля Альгамбри склалася на рідкість вдало. Іспанські правителі, зачаровані витонченою красою чужої їм культури, зробили Альгамбру однією зі своїх резиденцій.

Сучасники називали Альгамбру «найкрасивішою будівлею у світі». Велична фортеця на зарослому лісом пагорбі велично звеличується над містом на тлі засніжених вершин Сьєрра-Невади…

Найважливішу роль у створенні художнього образу Альгамбри грають написи, виконані класичними почерками арабської каліграфії. Незважаючи на декоративне оформлення, вони легко читаються, навіюючи релігійні та естетичні ідеї, які немов виходять з самої архітектури: «Подивись живильно на мою вишуканість і пожни користь від пояснення прикраси». Розміщені в картушах, медальйонах та стрічках написи містять священні девізи, цитати з Корану і вірші.

Цей чудовий зразок архітектури надихав на творчість багатьох людей зі світу мистецтва. З другої третини XIX століття Альгамбра зацікавила європейських та американських романтиків-літераторів і художників, зокрема вона вразила Вашингтона Ірвінга, який жив в 1829−1832 р в Іспанії, а також Байрона, де Шатобріана, Віктора Гюго, Бульвер-Літтона та інших. Так, наприклад, мало знайдеться людей, що ніколи не чули музичний твір іспанського класичного гітариста і композитора Франциско Тарреги-і-Ешеа «Спогади про Альгамбру» (Recuerdos de Alhambra), що є окрасою репертуару кожного професійного гітариста, і, звичайно ж, його виконував Андреас Сеговія.
Зараз щорічно Альгамбру відвідує понад 3 млн туристів. І це, можливо, найкрасивіше місце Іспанії.

Андес Сеговія грає «Спогад про Альгамбру» Франциско Тарреги
Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.