На теренах Західної України, у місті князя Любарта Луцьку найближчим часом можуть звести мечеть. Місце, площа під забудову і проект наразі залишаються невідомими. Частково вирішена ще одна з гострих проблем послідовників Ісламу — відсутність місця на цвинтарі для поховань згідно з мусульманськими традиціями. Так, поблизу міста в селі Гаразджа для цієї мети виділено ділянку розміром у 5 соток.
Про це йдеться в інтерв’ю для інформаційного агентства «ВолиньІнфо» лідера громадської організації «Кримські татари Волині» Сервера Зейнідінова.
Після анексії Кримського півострова багато кримчан, здебільшого кримських татар, виїхали з Криму та осіли на Волині. Серед вимушених переселенців був й Алім, який переїхав сюди разом з батьками. Тут чоловік працевлаштувався і займався волонтерською діяльністю. Невдовзі трапилася біда — помер його батько, і до горя близьких розпачу додало те, що у Луцьку не було мусульманського кладовища, а найближче знаходилось лише у Львові. А, як відомо, за мусульманськими традиціями тіло померлого належить поховати до заходу сонця у день смерті.
У зв’язку з проблемою, що виникла, «Кримські татари Волині» під час засідання міськвиконкому у вересні 2016 року звертались до директора департаменту житлово-комунального господарства Юрія Крася. Мусульмани клопотали про надання площі на території центрального міського кладовища, що у с. Гаразджа поблизу Луцька, для мусульманського поховання.
Як зазначає пан Зейнідінов, цвинтарний сектор площею 5 соток з розрахунком на 200–300 поховань виділили для потреб мусульман з усім необхідним інвентарем. Відтепер мусульмани Волині можуть не тривожитися щодо гідного завершення свого земного шляху…
Відзначимо, що для захоронень за ісламським обрядом землю виділили лише у трьох областях України — Львові, Луцьку і Дніпропетровську. Навіть у Києві немає такого кладовища. Це дуже велика проблема, адже в Україні проживає багато мусульман.
Нагадаємо, послідовники Ісламу на Волині з’явилися задовго до сучасних подій — наприкінці XV століття на теренах Польщі, Литви, Білорусі, Північної та Західної України існували окремі татарські поселення зі своїм внутрішнім ладом, відповідними привілеями й спробами розбудувати власну культуру на новому місці. Ще до часів Другої світової війни в деяких містах і селах регіону діяли мечеті, переписувалися тексти Корану та інша сакральна література, відзначалися релігійні свята, існували свої унікальні фольклорні традиції. Є підстави вважати, що етнос, який традиційно сповідував сунітський Іслам, сформувався переважно із кримських татар і ногаїв. Наприклад, одним із таких «мусульманських анклавів» на Західній Україні було село Ювківці (нині Білогірський район Хмельницької області), яке історично належить до так званої «Великої Волині». І якщо в Польщі, Білорусі та Литві навіть засновано спеціальні наукові центри й видання, що вивчають спадщину західних татар, то в Україні такі дослідження обмежуються, на жаль, кількома краєзнавчими розвідками. Чи не єдиним спеціальним заходом за всі роки незалежності було відкриття у 2015-му виставки в Музеї книги та друкарства (місто Острог, Рівненська область).
