Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА

Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
Ми приходимо з однією метою: допомогти, — волонтерки спільноти BEZ ДОМА
03.12.2019
Оцініть статтю: 
(58 оцінки)
Власкор
Зображення користувача Власкор.

Про Волонтерський Рух «Мар’ям» і безліч програм, які реалізують його активісти з метою надання допомоги усім, хто її потребує, ми писали неодноразово.

Розповідати про всі добрі справи мусульманок можна довго з огляду на те, що кожна з них робить набагато більше, ніж визначено планами організації.

Щотижнева допомога безхатченкам, які збираються поблизу залізничного вокзалу, є яскравим прикладом такої понадпланової ініціативи.

Кілька років поспіль дівчата-мусульманки, об’єднавши зусилля з небайдужими учасниками спільноти «Помоги бездомному» , збирали кошти, купували продукти, готували їжу і біля Житнього ринку годували гарячими обідами тих, хто волею долі опинився без даху, живе на вулиці просто неба.

Цього року до точок роздачі гарячих обідів додалася ще й локація поблизу Південного залізничного вокзалу.

Тут щосуботи о 14:00 знедолених годують дівчата-мусульманки Тетяна Щербак, Ольга і Марія Абдалла, Олена Ернандес-Родрігес, які разом з однодумцями і соратниками у добрих справах — немусульманами Анєю Яковенко й Анною Давиденко, Іваном Рябчуном, Олексієм Соколовим — заснували ще одну благодійну команду ВEZ ДОМА, членом якої може стати будь-яка небайдужа людина.

…Минулої суботи, 23 листопада, бездомні почали збиратися в очікуванні обіду задовго до призначеного часу, і кореспондентові нашого видання вдалося поспілкуватися з кількома з них.

Історії того, як кожен з цих людей опинився на вулиці, — подібні і різні водночас.

Схожі — передумовами, причинами, бо завжди (за дуже рідкісним винятком!) причиною є підлість оточуючих і зрада близьких.

Ось жінка, діти якої, отримавши дарчу на нерухомість, виставили стару матір за двері, а ось — обдурений пенсіонер, сусіди якого піддалися спокусі отримати його нерухомість, і батьки-пенсіонери, які сподівалися знайти притулок у дочки у столиці, тікаючи з окупованого Донбасу, але та не пустила їх до свого затишного побуту…

А ось цього трохи дивакуватого, але тихого діда вижила з хати онука.

Є серед цих безхатьків і жінка-біженка, яку теж не прихистили забезпечені син з невісткою, бо не вписується колишня жителька краю «хрущовок і териконів» у синове столичне життя, у коло його нових знайомств, у його статус успішного бізнесмена…

Є звичайно, й ті, хто сам винен у своєму скрутному становищі. Ті, які з року у рік своєю асоціальною поведінкою, пиятикою свідомо позбавляли себе родини або за копійки продавали своє житло, аби похмелитися чи придбати «дозу». Але таких — одиниці.

Є й ті, які виховувалися з пуп’яшка у сиротинцях, тому не мають досвіду вирішення побутових проблем. Натомість мають певні проблеми з соціалізацією. Такі люди після досягнення 18 років опинилися наодинці з вулицею, бо йти їм — нікуди…

А різняться — своєю налаштованістю: хтось змирився зі своїм становищем, психологічно зламався й обманює себе, вигадуючи якусь особливу «романтику вулиці». Хтось готовий до останнього боротися за себе, намагаючись відновити документи, знайти будь-яку роботу, щоб мати змогу сплачувати хоча б за ночівлю.

Але й тут виникає ще одна спільна проблема: у місцях нічного перебування зазвичай вимагають довідку з результатами флюорографії.

Але чи не кожен з цих осіб не може підтвердити, що він — саме та людина, що зробила ФГ, адже немає документів, що засвідчують особу.

«Наша мета — хоч на якусь дещицю полегшити існування людей, що вимущені жити на вулиці, — розповідає Аня Яковенко, волонтер організації BEZ ДОМА. — Ми намагаємося допомогти їм їжею, ліками і за можливості — житлом».

Волонтери допомагають влаштувати безхатьків на ночівлю у Суздальську, а також, як зазначає Тетяна Щербак, у Ясногородці, де функціонує соціальний притулок.

Активісти звернулися з проханням до громадськості, приватних центрів тощо про надання допомоги у вирішенні проблеми проведення флюорографічних обстежень для осіб, які живуть на вулиці.

Адже у зимовий період ці люди не можуть прихиститися ні у спеціальних притулках, ні у церквах без документа про обстеження на флюорографі.

Раніше, як зазначили волонтери, на вокзалі, час від часу працював пересувний флюорографічний кабінет…

Дівчата-волонтери — Тетяна і дві Анни — надягли гігієнічні рукавички і почали роздавати обід — в одноразовий посуд розкладали щедрими порціями гречану кашу з м’ясом і салатом зі свіжих овочів.

Тим часом Ольга Абдаалла, Олена Ернандес-Родрігес з хлопцями-помічниками привезли бутерброди з маслом і сиром, плитки шоколаду — тож було що запропонувати до гарячого чаю понад сотні осіб.

Певна річ, з неба все це не падає — треба або вкладати власні кошти, або звертатися до небайдужих.

Активісти реалізовують благодійні ініціативи власними силами — силами своїх сімей, друзів, знайомих. Але потреба у допомозі і підтримці зростає, тому волонтери мають намір звернутися з закликами до громадськості у соцмережах, а також зняти промо-відеоролик про бездомних, щоб зруйнувати стереотипи про те, що всі вони — алкоголіки, які обрали таку долю, і довести людям, що контингент — дуже строкатий, тому треба бути до них милосердними.

Аня Яковенко, сподівається, що шляхом розвитку соцмереж і благодійної організації, яку вона представляє, волонтери знайдуть допомогу і підтримку небайдужих до нелегкої долі безхатченків людей.

Серед волонтерок ми впізнали пані Наталю, маму відомого волонтера і громадського активіста і поета Антона Дубішина, прикутого тяжкою хворобою до інвалідного візка хлопця, силі духу якого може позаздрити будь-яка людина.

Пані Наталя з сином надають не лише моральну чи організаційну підтримку, а й матеріальну.

Зокрема, відвідують сиротинці, допомагають дитячим будинкам, малозабезпеченим родинам, а також організовують збір коштів на потреби людей, яким потрібна допомога.

Якщо не вистачає пожертв, то витрачають власні кошти.

Пані Наталя вдячна усім, хто робить пожертви, навіть незначні (3, 5 грн), які є важливим внеском у велику благодійну справу, а також закликає допомагати нужденним.

Попри те, що робота волонтера потребує і фізичних зусиль, і витрат власного часу, в усьому іншому, здавалося б, вона є суцільним моральним задоволенням від усвідомлення виконаного обов’язку, від вдячності тих, кому ти допомагаєш.

Мушу вас, шановні читачі, розчарувати: сподіватися на щиру вдячність підопічних — марно.

Довге перебування на вулиці, щоденна боротьба за виживання, звичка хитрувати наклали певний відбиток на особистісні риси деяких безхатченків. У декого з них такі життєві умови спричинили появу ознак психічної хвороби.

Більшість підопічних дійсно вдячні, принаймні, висловлюють слова подяки, але є й такі, які сприймають піклування сторонніх осіб як належне. Навіть більше — ображають волонтерів, докоряючи їх, мовляв, порції замалі чи годують лише раз на тиждень.

Здавалося б, навіщо допомагати тому, хто не здатен оцінити добро?

Але у волонтерів є те, що дійсно відрізняє їх від інших, — любов і турбота про людей, терпіння, милосердя і смиренне усвідомлення власного обов’язку.

«Ми приходимо з однією-єдиною метою: допомогти, — розповіла волонтерка BEZ ДОМА і координаторка спільноти «Помоги бездомному» Олена Ергандес-Родрігес. — Допомога людині, яка потрапила в біду, яка відчуває відчай і страх, — понад усе, адже, можливо, саме наша виважена спокійна поведінка, добре ставлення і прагнення заспокоїти може пробудити і в ній почуття гідності…»

Дівчата стверджують, що не представляють жодну політичну організацію чи силу, не роблять акценту на релігійній чи етнічній приналежності ані своїх підопічних, ані членів організації.

Кожен з нас може допомогти і кожен, хто потрапив у біду, може отримати допомогу.

Попри різні світогляди, волонтерів групи єднає однакове розуміння спільної для всіх релігій цінності людського життя, спільного для усіх віровчень розуміння важливості взаємодопомоги, милосердя, взаємопідтримки…

…І коли вже цей матеріал був готовий до друку, стало відомо від спільноти «Від серця до серця» , що й у неділю мусульманкам не сиділося у теплі — Ольга Абдалла і Тетяна Щербак не полінувалися і приготували 100 бутербродів для бездомних, а також передали для них теплі шапки і снуди.

Якщо у вас виникло бажання долучитися до добрих справ, але ви не знаєте, у який спосіб допомогти, заходьте на сторінку BEZ ДОМА або телефонуйте за номером: +38 (096) 919 1828

Також можна принести готову їжу, напої, одяг чи засоби сангігієни безпосередньо на місце роздачі — сквер біля Південного вокзалу, поблизу будівлі церкви.

Якщо є змога підтримати ініціативу фінансово, можна переказувати кошти на картку 5168745601500918, видану на ім’я Ернандес-Родригес Олена Ельвісівна.

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.