«Немає переваги у білого над чорним»

1
Расизм — ганебне явище. Людина, як найкраще з Божих творінь, просто вища від того, щоб носити в собі подібні ідеї
24.04.2013
Оцініть статтю: 
(485 оцінки)
eugen
Зображення користувача eugen.

Присвячено пам’яті першого муедзина в Ісламі,
сподвижника Пророка, Біляла аль Хабаші

Якщо ви думаєте, що часи людей у білому й ковпаках із вирізом для очей, зі смолоскипами в руках, що називаються Ку-клукс-кланом і розправляються з чорношкірими, вже давно минули, ви помиляєтеся. Вони змінили вбрання, методи, риторику, символіку, проте ідея вищості над людьми з іншим кольором шкіри, іншою релігією та культурою живіша за всіх живих.


Як показує мій особистий досвід, основна маса сучасних расистів — люди обмежені й погано освічені, схильні вірити в побутові міфи — усі вони підносять своє расове, національне походження та релігійну приналежність. То хто він, цей «динозавр» із минулого, що вижив, на ім’я расизм?


Расизм — сукупність поглядів, що ґрунтуються на уявленні про фізичну й розумову нерівноцінність людських рас і на вирішальному впливі расових відмінностей на історію та культуру. Є й дещо ширше визначення расизму. Так, енциклопедія Britannica визначає як расистське переконання, ніби расові ознаки мають вирішальний вплив на здібності, інтелект, мораль, поведінкові особливості й риси характеру. До расизму можна віднести ідеї про первинний поділ людей на вищі та нижчі раси. Перші — творці цивілізації, отже покликані панувати над другими. Здійснення расистських теорій на практиці часом виявляється в політиці расової дискримінації.


Офіційні джерела бадьоро рапортують про те, що расизм залишився в минулому, що це ганебне явище практикувалося лише до кінця XIX століття, з короткочасним рецидивом у нацистській Німеччині, і нині його немає. Та як воно насправді?


У минулому залишився державний расизм, що закріплював на законодавчому рівні ідеї вищості однієї раси (народу) над іншою. Та, знаючи про сегрегаційну та дискримінаційну політику однієї близькосхідної держави щодо палестинців, можна констатувати, що це, мабуть, ще не завершений процес. Здається, й далі цвіте буйним цвітом ідея «богообраності» — вищості певного народу над іншими народами, яскраво виявлена в цьому державному утворенні.


А що до побутового расизму, то він не тільки не залишився в минулому, але й поширюється й трансформується, доповнюючи расовий критерій вищості ще й релігійним, етнічним, культурним. Так, якщо колись ідеологи расизму обґрунтовували вищість білої раси над іншими, то в наш час деякі політики, журналісти, письменники й навіть, пробачте, «науковці», фактично обґрунтовують вищість одних релігій і культур над іншими, провокуючи фобії та конфлікти.


Треба відзначити, що це проблема багатобічна: наприклад, коли в певних країнах дискримінують мусульман, а Іслам виставляють як примітивну, агресивну й неповноцінну релігію, в інших країнах дискримінують християн і плодять міфи про неповноцінність та ущербність християнства.


Себто проблема расизму не знята з порядку денного, вона стала складнішою та багатобічнішою. У парі з «традиційним» расизмом, що в ньому вищість визначають за кольором шкіри та антропологічними ознаками, часто йде дискримінація за релігійною та культурною приналежністю.


Отже проблема расизму має вирішуватися всією людською спільнотою. Потрібні спільні зусилля як державних органів, що мають владу припиняти будь-який вияв дискримінації та насильства, так і науковців, журналістів, громадських діячів і — найважливіше — релігійних лідерів. Чому саме релігійних? Бо більшість расистських теорій і міфів апелюють до сакральних текстів певної релігії.


Наприклад, уявлення про споконвічну нерівність рас з’явилося ще в XVI–XVII століттях, коли утвердилося уявлення про походження негроїдної раси від біблійного Хама, що його, згідно з текстом Старого Завіту, прокляв власний батько, Ной. Ця теорія виправдовувала «відсталість і неповноцінність» представників негроїдної раси й безжалісну їх експлуатацію та поневолення.


Роль духовних лідерів важко переоцінити: у їхньому віданні проповідь і тлумачення священних текстів. Їхнє справедливе слово й тверда позиція — найсильніший аргумент проти ідей, що до них звертаються симпатики расизму.


Виступаючи від імені Ісламу, хочу підтвердити, що ця світова релігія чи не найпершою відверто виступила проти всіх форм і різновидів расизму, заявивши про абсолютну рівність і повноцінність усіх людей.


Слова Священного Корану ясно й однозначно констатують: «Серед Його (Аллага) знамень — створення небес і землі і відмінність ваших мов і кольорів. Воістину, в цьому — знамення для тих, хто відає»(Коран, 30:22); «О люди! Воістину, Ми створили вас із чоловіка й жінки та зробили вас народами й племенами, щоб ви знали одне одного, а найшляхетніший серед вас перед Аллагом — найпобожніший» (Коран, 49:13).


Ґрунтуючись на цих та інших аятах Святого Письма, ісламська традиція навчає:


1. Усіх людей створив Бог, у найкращому вигляді: «Воістину, Ми створили людину в найпрекраснішому образі» (Коран, 95:4).


2. Усі люди походять від одного першого чоловіка та однієї першої жінки — Адама й Хави (Єви), отже, в глобальному розумінні, всі люди, незважаючи на расу, далекі родичі одне одному. «О люди! Бійтеся вашого Господа, що створив вас з однієї людини, а з неї створив другу до пари, а від них обох розселив [по світі] багато чоловіків і жінок» (Коран, 4:1).


3. Усі люди рівні й повноцінні. Немає вищості одних над іншими за расовими, національними, культурними ознаками.


4. Бог надав усім людям свободу релігійного вибору: «Немає примусу в релігії» (Коран, 2:256).


Пророк Мухаммад (мир йому і благословення) чітко й послідовно проповідував і реалізовував ці засади в суспільстві, що на той час було далеке від цих ідеалів. Перед Ісламом араби мали ненависть до чорношкірих, вважаючи їх за нижчу расу. Щоби показати гріховність і невігластво таких поглядів, пророк Мухаммад призначає першим муедзином в Ісламі чорношкірого Біляла аль Хабаші, що чи не найперший увірував, зазнав багато страждань за віру, а згодом викуплений і звільнений з рабства. Саме його голос закликав перших мусульман п’ять разів на день на молитву до мечеті Медини.


Якось один із відомих сподвижників Абу Зарр аль Гіфарі сперечався з Білялем та, гніваючись, назвав його «сином чорної жінки». Коли пророкові Мухаммадові (мир йому і благословення) повідомили про це, він розгнівався й сказав Абу Заррові: «Ти дорікаєш йому матір’ю?! Воістину, в тобі ще живе невігластво джагіліі! У сина білої жінки немає ніякої переваги над сином чорної жінки!» Слова Пророка так вразили Абу Зарра, що він прибіг до Біляла, ліг щокою на землю й сказав Білялові: «Брате, стань ногою на моє лице!» Віра перших мусульман була така сильна, що вони прагнули одразу спокутувати свої помилки.


У своїй прощальній проповіді, виступаючи в кульмінаційний момент хаджу, посланець Аллага (мир йому і благословення), сказав: «О люди! Ваш Бог — єдиний, і ваш батько — єдиний! Усі ви — сини Адама, а Адама було створено з землі. Найблагородніший із вас перед Аллагом — найпобожніший. Немає жодної переваги арабів над неарабами, неарабів над арабами, чорних над білими, білих над чорними — перевага тільки в побожності... Чи доніс я це до вас? Господи, закликаю тебе у свідки! Нехай присутні сповістять про це відсутніх!»


Расизм — ганебне явище. Людина, як найкраще з Божих творінь, просто вища від того, щоб носити в собі подібні ідеї. Людина створена для великих, добрих, справедливих ідей та вчинків. У цьому її високе призначення.


Муфтій ДУМУ «Умма» Саід ІСМАГІЛОВ - для "УНІАН-Релігії"

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.