Незалежний Крим у XVIII столітті. Частина третя

Кримське ханство
Крим після російсько-османської війни
04.10.2021
Оцініть статтю: 
(40 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

На початку літа 1776 кримський хан Девлет Ґерай докладав величезних зусиль для мобілізації мусульманського населення, готуючись вигнати російські війська з Криму. Йому вдалося домогтися певної підтримки з боку османського уряду. Для рішучого виступу ханові була потрібна єдність кримських татар, а саме її не вдавалося досягти через протидію російської агентури. А ще кримцям бракувало досвідчених військових, що розумілися на сучасній зброї та фортифікаційній справі. Саме тому хан звернувся за підтримкою до Стамбулу, попросивши прислати фахівців.

Його прохання задовольнили. Про це стало відомо завдяки публікації секретного повідомлення, надісланого з Криму на ім'я генерала Прозоровського. У ньому сказано:

«Минулого місяця (у травні 1776 р.) прибули з Царгорода до Бахчисарая чотири французькі офіцери, переодягнені в турецький одяг. Старший надійшов на службу до хана ніби доктор. Решту послали оглядати укріплення фортець у Криму, до яких мали перекинути гарнізони з Анатолії, від паші Гаджи-Алі-бея».

Отримавши інформацію про те, що калга-султан Шахін Ґерай діє відповідно до планів командування російської армії, хан Девлет Ґерай вирішив атакувати Шахін Ґерая та його прихильників. Спільно з турецьким начальником на Тамані Орду-Агассі підготовано військо з 15 тис. черкесів і ногайців для нападу на прихильників Шахін Ґерая, що стояли табором на річці Єя. Але атаки не було через те, що командування російської армії, отримавши агентурні повідомлення, почало активні маневри біля кордонів Кримського ханства, погрожуючи наїздом. Військо на території України під орудою генерала Прозоровського були готове вирушити на Перекоп. Водночас із Тули загонам, вірним Шахін Ґераєві послано партію зброї: рушниці й шаблі.

У вересні 1776 року між російськими військами та кримськими татарами почалися прикордонні сутички. До цього часу були підготовані дві армії для наступу на Крим — під орудою генералів Гудовича та Прозоровського. Загальне командування поклали на фельдмаршала Рум’янцева. План наступу викладений у рапорті Прозоровського на ім’я Рум’янцева, в якому ставилися завдання захоплення всіх стратегічно важливих фортець на півночі півострова й на Кубані. Метою спланованої операції було ослаблення впливу хана Девлет Ґерая, а за сприятливих умов — усунення його від влади.

У жовтні 1776 року російські війська рушили на Крим. Загальна їх кількість становила понад 20 тис. Осіб. Наприкінці жовтня раптом взялися сильні морози, скувавши річки, що ними йшли кораблі з продовольством і боєприпасами. Через це постачання армії різко погіршилося. У степу десятки російських солдатів замерзли, а багато застудилися й занедужали. У листопаді випав сніг, ще більше сповільнивши рух російського війська.

У рапорті генерала Прозоровського фельдмаршалові Рум’янцеву сказано про подробиці тяжкого становища війська:

«До 40 душ через люту холоднечу в обозі померли дорогою війська від фортеці Олександрівської до Плетеницького Рогу. Транспорт харчів ледь рухається, земля на понад три чверті мерзла, й воли йти не можуть, і все ламається. Через це стали відставати війська… далі йти ніяк не можна, мусимо зберегти скільки можна війська».

Знавши про виступ армії Прозоровського, калга Шахін Ґерай почав бурхливе листування з найвпливовішими беями Криму, підбурюючи їх до зради ханові Девлет Ґераєві та лякаючи величезним російським військо, що вже на шляху до Перекопу. У листі до одного з представників правительської династії, Халім Ґераєві, він писав:

«Девлет Ґераєві ніякого послуху не робити… бо цього місяця (листопада) 17 числа його світлість генерал-поручик і кавалер князь Олександр Олександрович Прозоровський, приятель мій, з п’ятдесятьма тисячами імператорського війська до Перекопської фортеці прибуде».

Прозоровському, що вже був готовий відмовитися від продовження походу, пощастило: раптом почалася відлига, що дозволила продовжити рух на Крим. До Перекопу Прозоровський підійшов у кінці листопада. Хан Девлет Ґерай лишив оборонну лінію, відступивши вглиб півострова. Одночасно з Прозоровським на Кубань вирушив корпус бригадира Брінка, що йому поставили завдання домогтися від тамтешніх кочових ногайських племен підтримки обрання на ханський престол калги Шахін Ґерая.

Уже під час походу на здивований лист урядовців кримського хана генерал Прозоровський відповів, що мета його експедиції у Крим не війна, а відновлення справедливости. За словами Прозоровського, хан Девлет Ґерай обраний незаконно, з руки османського уряду, а Крим є незалежна держава, тож має обрати собі хана без стороннього втручання. Водночас Прозоровський ніяк не прокоментував кричущий факт нахабного втручання російських військ у внутрішні справи Кримського ханства. 

Бригадир Брінк, що перебував на Кубані, одержав листа від ногайських мурз. У ньому вони зазначали, що обрання хана завжди відбувалося у Криму, й аж після цього ногайці присягали представникові роду Ґераїв. У Криму вже є законно обраний хан (Девлет Ґерай), то й обирати ще одного хана вони не можуть і не хочуть. Разом із загоном Брінка на Кубані перебували прихильники Шахін Ґерая, що чекали нагоди повернутися до Криму й зайняти там головні посади після повалення Девлет Ґерая.

Намагаючись запобігти переходу кубанських ногайців на сторону Шахін Ґерая, кримський хан Девлет Ґерай надіслав ногайським мурзам листа, написавши про намір уряду Росії «зробити вас такими, які є казанські татари». Згадуючи про наміри Шахін Ґерая, хан зазначав, що російський претендент на престол планує «відірвати вас від Блискучої Порти, зробити московськими рабами й підданими».

Наприкінці грудня 1776 року кубанські ногайці під сильним тиском російської армії, за допомогою інтриг і підкупу, всупереч звичаям і законам Кримського ханства, обрали калгу Шахін Ґерая за хана. Щоб переправити новоспеченого хана до Криму, треба було захопити фортецю Темрюк. Нетерплячий Шахін Ґерай не став чекати підходу основних сил російського війська та атакував фортецю з загоном своїх прихильників і козаків. У бою він утратив 300 вояків і мусив відступити від Темрюка.

26 лютого кораблі російського флоту переправили Шахін Ґерая до Криму. Законного хана Девлет Ґерая скинули з престолу, він мусив покинути батьківщину, а на його місце поставили протеже Санкт-Петербурга. Дуже швидко кримським татарам стало ясно, що новий хан є просто маріонетка в руках російського уряду. Це викликало серію повстань як у самому Криму, так і на Кубані. Влітку 1782 року під ударами повстанців режим Шахін Ґерая повалився, а сам він утік до Керчі під захист російських військ. Кримці обрали за хана Бахадир Ґерая, сераскіра Єдичкульскої Орди. Він відверто закликав кримських татар до боротьби з російською окупацією. На придушення повстання Росія кинула добірні війська, що з великими труднощами змогли до кінця 1782 року розгромити кримців. Сам Бахадир Ґерай, останній правитель незалежного Криму, потрапив у полон — його перевезли до херсонської в’язниці, звідки незабаром він зумів утекти до Стамбула. У квітні 1783 року Росія змусила Шахін Ґерая зректися влади й передати Крим у повне розпорядження Катерини II. Так завершилася історія незалежного Кримського ханства.

Олександр Степанченко

 

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.