Про що розповідає каміння Єрусалиму

Аль-Акса
Аль-Акса
30.06.2020
Оцініть статтю: 
(22 оцінки)
Олександр Степа...
Зображення користувача Олександр Степанченко.

Єрусалим — одне з найдавніших міст світу, що зберегло на своїй землі пам’ятки великих цивілізацій. Водночас Єрусалим — це священне місто трьох світових релігій: християнства, Ісламу та юдаїзму. Саме завдяки його унікальному статусу місто століттями є предметом запеклих суперечок і конфліктів.

За 6 тисяч років історії Єрусалиму було лише кілька періодів, коли він належав тільки одній релігії чиодному народові. Століттями представники багатьох націй і племен селилися на території міста, будували свої будинки та храми. Ханаанці, філістимляни, євреї, ассирійці, перси, римляни, араби, тюрки, англійці, французи, греки — це далеко не повний перелік народів, що жили в Єрусалимі та вважали його за свій дім.

Однією з перших держав, що виникли на землях Палестини, був Ханаан. Жителі його, семіти, споріднені з давніми арабами, створили своєрідну культуру: вони мали своє алфавітне письмо, великі міста та розвинену торгівлю. Засновниками Єрусалиму були представники племені євусеї, а саме місто мало назву Євус. Щодо походження євусеїв, то, на думку депутата ізраїльського парламенту Ібрагима Сарсура, що представляє партію «Ісламський рух», «Аль-Кудс (Єрусалим) заснували араби-євусеї задовго перед приходом туди євреїв».

Ханаан упав під ударами єврейських племен після 1230 року до н. е. На його руїнах завойовники створили Юдейське та Ізраїльське царства. Однак Євус ще довго зберігав незалежність усупереч усімспробам юдеїв його захопити. Аж близько 1000 року до н. е. цар Давид (пророк Давуд у Корані) зміг здобути Євус, що згодом став називатися Єрусалимом.

Подальша історія міста — це тривала серія воєн і конфліктів. На землі Палестини претендували Єгипет, давньосирійська держава, Вавилон, Ассирія, держава Олександра Македонського та Римська імперія. До кінця I століття н. е. крихітне автономне державне утворення Юдея під ударами римських легіонів припиняє своє існування. Єрусалим зруйновано, а на його місці римляни збудували колонію Елія Капітоліна. Римляни заборонили євреям навіть заходити до міста, й заборону скасував тільки праведний халіф Умар у VII столітті. 

638 року халіф Умар ібн аль-Хаттаб вигнав візантійців із Палестини. Він запровадив уЄрусалимі, що його мусульмани називали Аль-Кудс аш-Шаріф, «Благородне місто», небачену раніше віротерпимість. Юдеї та християни отримали практично необмежені можливості практикувати релігійні обряди. Щодо мусульман, то з Єрусалимом їх пов’язували особливі відносини. 

Відомо, що просто в Корані Аль-Кудс не згадано. Але Єрусалим був для мусульман першої киблою —напрямком молитви. Одного разу під час намазу в мечеті пророк Мухаммад (мир йому і благословення) мав об’явлення від Всевишнього про зміну кибли. Про цю подію сказано в Корані:

«Нерозумні люди скажуть: „Що відвернуло їх від кибли, до якої поверталися вони?“ Скажи: „Аллагові належить схід і захід, і веде Він до шляху прямого того, кого побажає!“ Так Ми спрямували вашу громаду на середній шлях, щоб ви були свідками для людей, а Посланець щоб був свідком для вас. Попередню киблу Ми зробили лише для того, щоб дізнатися, хто піде за Посланцем, а хто відвернеться від нього. Це було важкою справою для всіх, крім тих, кого Аллаг повів прямим шляхом. Аллаг ніколи не зробить марною віру вашу, адже Аллаг — Лагідний іМилосердний до людей! Ми бачили, як блукав небом погляд твій. І Ми спрямували тебе до кибли, якою ти будеш задоволений. Поверни своє обличчя в бік Забороненої Мечеті! І де б ви не були, повертайте обличчя своє саме в цей бік…» (Коран, 2:142–144).

З Єрусалимом пов’язана ще одна важлива подія в історії Ісламу — це нічна подорож і вознесіння (Ісра ва ль-Мірадж). Перенесений до Єрусалимупосланець Аллага (мир йому і благословення) знісся через сім небес, зустрівши там пророків, і разом з ними молився. У Корані про перебування Мухаммада (мир йому і благословення) в Єрусалимі сказано:

«Слава тому, хто переніс уночі раба Свого з Мечеті забороненої до Мечеті віддаленої, щоб показати йому частину знамень Наших. Ми благословили околиці її, і Він — Всечуючий, Всевидячий!» (17:1).

Праведний халіф Умар на місці молитви Посланця(мир йому і благословення) звів невелику мечеть Аль-Акса, що з часом була не раз перебудована тарозширена. Нині Аль-Акса є третя святиняісламського світу — після мечеті Аль-Харам у Мецці та мечеті Пророка в Медині. Поруч з Аль-Аксоюнаприкінці VII століття збудовано чудову мечеть Куббат ас-Сахра (Купол Скелі), що стала центральною спорудою всього комплексу.

Одним із найтрагічніших епізодів в історії Єрусалиму був період хрестових походів. 1099 рокувійсько хрестоносців облягло місто. Учасник хрестового походу Раймунд Ажильський так описав падіння священного міста:

«Серед перших удерлися Танкред і герцог Лотаринзький — і скільки вони пролили того дня крови, навряд чи можна повірити. Потім злізли [на стіни] й усі інші, і сарацини знітилися. Утім дивно: уже коли місто захопили французи, тим, хто був із графом, сарацини досі чинили опір, немов і не були геть розбиті... На вулицях і площах міста можна було бачити купи голів, рук і ніг. Піші та кінні раз у раз натикалися на трупи, що валялися скрізь. Але все, про що ми досі оповідали — це ще зовсім небагато. Ходімо до храму Соломона, (так хрестоносці називали мечеть Куббат ас-Сахра. — Ред.), де сарацини відправляли звичайно свою службу Божу та врочисто співали гімни. Що там учинено? Якщо розповімо правду, перевершимо всяку ймовірність. Досить сказати, що в храмі Соломоновому та в його портику пересувалися на конях у крові, що доходила до колін вершника й до вуздечки коней».

1187 року мусульманський полководець Салах ад-Дін (Саладін) вибив хрестоносців із Єрусалиму, серйозно підірвавши вплив загарбників на Близькому Сході. Завершення доби хрестових походів призвело до того, що життя в Єрусалимі стало спокійнішим, особливо в період залежности міста від єгипетського султанату. 1517 року османська імперія підбилаЄгипет і його ж території в Азії разом із Єрусалимом. Відтак чотири століття жодна держава не сміла зазіхнути на священне місто, що лишалосяодним із форпостів Ісламу — аж до 1917 року, коли до нього ввійшли британські війська.

Олександр Степанченко

Щоб додати коментар, увійдіть або зареєструйтесь
Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.