У суботу, 10 березня 2012, в актовій залі Ісламського культурного центру міста Києва відбулася науково-освітня театралізована вистава «Золоте століття Ісламу» за мотивами короткометражного фильму-презентації виставки «1001 винахід» у Лондоні, Великобританія. Виставу для дітей підготували самі юні мусульмани за підтримки жіночого відділу громадської організації «Ан-Нур».
Спочатку з'явився Авіценна (Абу Алі ібн Сіна, 980 — 1037), який належить до числа видатних учених Середньої Азії, — філософ і медик, дослідник природи і математик, поет і літературознавець. Його ім'я входить до плеяди великих мислителів людства. Ще на початку 11 століття він припустив існування вірусів, описав безліч хвороб серця, вивчав пульс і кровоносні судини, захворювання вуха, шлунку, зубів, проблеми гігієни, описав роль лікувальної фізкультури й гімнастики.
«Ібн Сіна» розповів також про свого колегу з Кордови, «батька хірургії» Альбукассиса аз-Захраві. Його Енциклопедія хірургії була стандартним робочим матеріалом з предмету в усіх університетах Європи впродовж близько п'яти сотень років. Ат-тасріф — це ілюстрований практичний посібник з медицини і хірургії, що призначався для студентів медичних коледжів і практикуючих лікарів, для яких він був просто незамінним другом і помічником під час виникаючих різноманітних скрутних ситуацій, оскільки в цій енциклопедії можна було отримати відповіді практично на всі питання з клінічних проблем. В Ат-тасріфі міститься самий ранній в історії малюнок хірургічних інструментів. Близько двохсот малюнків проілюстровані й описані. У місцях використання інструменту зображена сама процедура хірургічної операції.
Після цього місце Ібн Сіни зайняла Мар'ям аль-Астролябі, яка вперше провела роботу з удосконалення астролябії, давньогрецького винаходу для визначення
тривалості дня і ночі кожного з днів року. Саме на її дослідженнях базувалися роботи мусульманських учених; у результаті прилад був настільки вдосконалений, що його сміливо можна назвати прадавнім прототипом комп'ютера.
Астролябія перетворилася на симбіоз компаса і навігатора; що використався для деяких математичних та астрологічних числень. Завдяки цьому «пра-комп'ютеру» вираховували час сходу і заходу сонця для будь-якого дня року і будь-якої місцевості; з її ж допомогою мусульмани визначали к’иблу — напрям на Мекку — під час будівництва мечетей по всьому світу.
Далі з'явився Ібн аль-Хайсам, «батько оптики», почав розглядати одну з цифрових камер, — винахід, заснований на вперше описаному ним принципі дії «камери обскура». Він дослідним шляхом довів неспроможність переконань Платона та Евкліда про світло як про промені, які випромінюються оком та «обмацують» предмети, висунувши власну теорію: «природне світло та кольорові промені впливають на око», а «зоровий образ отримується за допомогою променів, які випускаються видимими тілами й потрапляють до ока». Він вважав, що кожній точці спостережуваного предмета можна поставити у відповідність деяку сприймаючу точку ока.
Увагу присутніх притягнув крик: «Розступіться, я можу злетіти!» — і залою «пролетів» Аббас ібн Фарнас. У 852 він зробив крила з тканини, натягнутої на дерев'яні розпірки. З цим, схожим на парасольку, апаратом Аббас ібн Фарнас зістрибнув із мінарета Великої Мечеті у Кордові. Польоту не вийшло, проте апарат уповільнив його падіння, і він отримав лише незначні ушкодження. Через двадцять п'ять років, уже 65-річний ібн Фарнас розробив поліпшений проект, який містив пристрій керування польотом — рульовий хвіст. На цьому першому дельтаплані він спустився з гори Джабаль аль-'арус, і здійснив десятихвилинний керований політ.
Його розповідь перервав великий учений, інженер і механік аль-Джазарі, що заклав основи сучасної робототехніки. Саме він винайшов таку важливу механічну деталь, як колінчастий вал. Крім того, він сконструював клапанні насоси, водопідіймальні машини, водяний годинник, фонтани, музичні автомати. Певної популярності набули чотири людиноподібні роботи, яких аль-Джазарі посадив у човен і змусив грати на барабанах і цимбалах. Під час монарших вечірок їх зазвичай запускали в озеро, і ті грали прості мелодії. Цьому вченому належать такі технологічні нововведення, як: ламінування деревини, використання масштабних моделей (учений робив їх із паперу), притирання частин, що рухаються, за допомогою корунду, металеві двері, кодові замки тощо.
Останнім виступив «батько хімії» Джабір бін Хайян (721-805), який привернув увагу глядачів демонстрацією хімічної реакції з яскравим спалахом. Він уперше висловив думку про величезну енергію, приховану всередині атома; про можливість його розщеплення; про те, що при цьому утворюється сила, яка може зруйнувати Багдад. Він також згадав ученого ар-Разі, який у 860 році провів першу класифікацію хімічних елементів; описав прилади і пристосування для хімічних дослідів. Не забув «бін Хайян» і про султана Мехмета аль-Фатіхе, який винайшов пневматичну гармату спеціально для облоги Константинополя. Екскурсія добігла кінця, і прибиральниця стала розганяти запізнілих відвідувачів. Ведуча нагадала про те, що згадані особи — лише «верхівка айсберга» серед цілої плеяди видатних учених-мусульман та їх відкриттів, які стали основою сучасної науки і техніки.
Щоб закріпити викладений матеріал, діти та їх батьки були запрошені до участі у вікторинах, в яких кожен з учених задавав по декілька питань стосовно своєї біографії й наукових відкриттів. Дітей розділили на дві команди — хлопчиків і дівчаток; для дорослих була окрема вікторина з питаннями складніше. За кожну правильну відповідь його автор нагороджувався милом, яке також було свого часу винайдено мусульманами. По завершенню вечора глядачі були запрошені до солодкого столу, де всі бажаючі могли сфотографуватися з тими «вченими», що їм сподобалися.
За матеріалами arraid.org
Посилання на тему:
Новини
Науково-культурна спадщина ісламської цивілізації очима юних дослідників
Статті
Брехня Заходу: іслам не зробив внеску в науково-технічний прогрес
Єрусалим: вчені та освіта до хрестових походів
Арабський хірург Альбукассіс (аз-Захраві)
Ібн Халдун - спадщина його наукових праць
Крила Ісламу. Історія мусульманської авіації
Да Вінчі ісламського світу. Ракети, роботи і «життя у пробірці»...
