Швейцарці проголосували не проти мінаретів, а проти мусульман. Ми, європейці, повинні дати відсіч популістам, що розпалюють ворожнечу.
Ніхто не очікував подібного повороту. Місяцями нам говорили, що спроби заборонити будівництво нових мінаретів у Швейцарії приречені. Останні опитування показали, що на підтримку скандальної ініціативи готові проголосувати близько 34% швейцарців.
На зустрічі у Лозанні більше 800 студентів, викладачів і простих громадян країни були впевнені, що народ відхилить пропозицію, і намагалися знайти способи перетворити це недалеке, по суті, починання на позитивний урок.
Тепер їхня впевненість розбилася вщент, оскільки 57% швейцарців зробили те, до чого закликала Швейцарська Народна Партія (Union Democratique du Centre, UDC) - а це тривожний сигнал, що свідчить про те, що популістська партія виявилася ближче до народу, вгадавши його страхи й очікування.
Вперше з 1893 р. Швейцарія схвалила пропозицію, однозначно дискримінаційну для певної громади. Можна сподіватися на скасування заборони на європейському рівні, але від цього результати народного волевиявлення не зміняться. Що ж відбувається у Швейцарії, країні, у якій я народився?
У Швейцарії є тільки чотири мінарети, чому ж подібна ініціатива знайшла підтримку саме тут? Моя країна, як і інші європейські країни, стоїть перед питанням: як реагувати на все помітніші свідоцтва присутності мусульман? Мінарети не більш ніж привід: спочатку UDC збиралася розгорнути кампанію проти традиційних ісламських способів забою тварин, але побоялася зачіпати почуття євреїв і замість цього ополчилася проти мінаретів як символу ісламу.
Кожна європейська країна вибирає свої символи або теми, які використовує як засоби впливу на мусульман. У Франції це хіджаб і бурка, у Німеччині - мечеті, у Великобританії - насильство, Данія вибрала карикатури, Нідерланди - гомосексуалізм.
Потрібно дивитися глибше символів, тоді стане зрозуміло, що ж дійсно відбувається у Європі в цілому і Швейцарії зокрема: у той час як європейські країни і їхні громадяни переживають глибоку кризу самосвідомості, їм важко виробити новий погляд на мусульман, саме це й лякає.
У даний момент європейці, яким доводиться вкушати плоди глобалізації й активної міграції, бачачи навколо себе людей з незвичними кольорами шкіри і незвичними символами, намагаються відповісти на питання: «Де наше коріння?», «Хто ми?», «Яке наше майбутнє?».
За останні двадцять років навколо ісламу було стільки гарячих дебатів - на такі теми як насильство, екстремізм, дискримінація жінок, насильницькі шлюби та інші - що простим громадянам складно сприйняти присутність мусульман у позитивному ключі. Занадто багато страхів і очевидної недовіри. Хто ці люди і чого вони хочуть? Підтекстом цих питань є підозри в експансіоністському характері ісламу. «Невже ці люди хочуть ісламізації наших країн?», запитують європейці.
Кампанія проти мінаретів підігрівалася саме за рахунок цих страхів. Народ пішов на повідку у маніпуляторів, які зіграли на емоціях і занепокоєнні людей. На плакатах кампанії зображувалася жінка в бурці на тлі мінаретів, спрямованих як зброя проти швейцарського прапора. Було заявлено, що іслам абсолютно несумісний зі швейцарськими цінностями. (Раніше UDC вимагала відібрати у мене громадянство через те, що я занадто відкрито захищав ісламські цінності).
Вони вибрали просту й ефективну стратегію впливу. Скандал - скрізь, де можна його вчинити. Комплекс жертви: ми в облозі, мусульмани непомітно колонізують нас, і ми втрачаємо наше коріння, нашу культуру. Ці два фактори прекрасно спрацювали. Швейцарська більшість дала ясно зрозуміти своїм мусульманським співгромадянам: ми вам не довіряємо, хороший мусульманин - це мусульманин, що живе не в нашій країні.
Кого винити? Роками я повторюю мусульманам про те, що вони повинні подавати себе з позитивної сторони, займати активну позицію у західному суспільстві. В останні кілька місяців мусульмани у Швейцарії намагалися сховатися, щоб уникнути зіткнення. Було б корисніше створити нові альянси з усіма швейцарськими організаціями і політичними партіями, що виступали проти ініціативи UDC.
Швейцарські мусульмани несуть свою частку відповідальності, але потрібно додати, що і європейські політичні партії, подібно швейцарським, спасували й ухилилися від чіткого курсу на релігійний і культурний плюралізм. Тому популісти, фактично, задали тон з усіма відповідними наслідками. Ніхто не заявив, що на сьогоднішній день іслам став однією з європейських релігій, а мусульманські громадяни здебільшого прекрасно «інтегровані».
Так, у нас є проблеми, такі як безробіття, бідність, насильство, але ці проблеми ми повинні вирішувати разом. Ми не можемо обвинувачувати одних лише популістів. Це спільна невдача, брак сміливості, жахлива і вузьколоба недовіра до нових мусульманських громадян.
Тарік РАМАДАН, громадянин Швейцарії, професор сучасних ісламських наук Оксфордского університету. Його остання книга «У що я вірю» (What I Believe)
За матеріалами guardian.co.uk (переклад «Іслам для всіх»)
Посилання на тему:
Новини
Ватикан і Франція засудили нетолерантність Швейцарії
Швейцарці на референдумі заборонили будівництво мінаретів
Т. Рамадан порівнює стереотипи європейців щодо мусульман із забобонами антисемітів
Статті
Тарік Рамадан: Мусульмани і Палестина
Мусульмани сьогодні стикаються з фундаментальними проблемами
Тарік Рамадан: Папа повинен зайняти чітку позицію у близькосхідному конфлікті
